Маєток стоїть на 44 га лісу. Дорога до Жденієва розбита, з вибоїнами. За селом починається різкий підйом. Цей відтинок вимощений гладеньким асфальтом. Після кількох будинків починається ялицевий ліс. На узбіччі літній чоловік пасе двох корів.
— Ви на дачу Медведчука? — випитує. — Так туди вас не пустять. Там стоїть охрана з пістолетами. Не дай Боже наблизитися до ворот, електрикою б'є.
Асфальтована дорога тягнеться близько 2 км. Біля річки видно металеву сітку. Нею обгородили територію маєтку. Сітка тягнеться над берегом і зникає за лісом. Біля річки є дві камери спостереження. На металевому паркані написи "Увага! На території собаки" та "Прохід заборонено! Об'єкт під охороною".
Біля контрольно-пропускного пункту стоять велосипеди, мопеди. З вікна визирає чоловік у чорному вбранні. Виходить на ґанок.
— Ви що тут хочете? — називається охоронцем.
Кажу, хочу подивитися на дачу Віктора Медведчука.
— Туди не можна. Заборонено впускати будь-кого. Якщо камери когось засічуть, мене звільнять із роботи. Та й вобще, з чого ви взяли, що тут дача Медведчука? Вони її два роки тому продали якійсь фірмі. Тепер тут отдихають києвляни й москвичі. А всередині вобще всьо скромно. Нема такого шика, як про то говорять. То мєсні порозпускали язики. А могли би радуватися, що мають роботу.
Охоронець неохоче розповідає, що двоповерховий дачний будинок розташований за півкілометра вище. Маєток охороняють по четверо людей. Сторожові наряди змінюються щотижня. Працюють зі зброєю.
— Навіщо зброя, якщо тут усе так тихо? — запитую.
Співрозмовник знизує плечима. Показує на велосипеди:
— Це мєсні приходять у домі убирати, худобу годувати.
Більше говорити відмовляється.
— Моя родичка в того пана робить, — говорить літня жінка. У синю сумку на візку-"кравчучці" вона збирає гриби за кілька метрів від дачі. — Получає дві тисячки гривінь зарплати. Туй у дворі є ферма. Тримають три корови, одного бика, сім овець, п'ять свиней, кури. М'ясо і молоко каждий тиждень одправляють поїздом на Київ. Наші жінки тепер якраз гриби у маєтку маринують у банки. Бо пани хотять лем натуральне їсти. А коли Медведчук з Оксаною приїжджає сюда, то свиню ріжуть. Панам шашлик жарять. У такі дні всіх робітників відпускають по домам. Кажуть, Оксані не любиться, коли прості люди перед очима маячать і говорять по-верховинськи. По селу Медведчуки нигда не ходили. Інколи на вертольоті прилітають.
Питаю, коли бачила востаннє господарів.
— Тиждень тому туйки мама Оксани Марченко віддихала, — шепоче. — Перед тим два тижні все сімейство було. Звідки знаю? Бо всі робочі зо три дні дома сиділи. Кажуть, скоро знову приїдуть. Робочі мають до того часу бика їм зарізати. Більше нич не знаю.
У сусідніх селах живуть кілька людей, які працюють на дачі Віктора Медведчука. Називатися відмовляються — бояться втратити роботу.
— У дворі дачі настоящий рай, — розказує селянин Петро. Він працював у маєтку. — Там є вертольотна площадка, три рибники. У них дзеркальна форель плеще. Кажеться, є басейн. На територію запустили оленів. Їх не одстрілюють, а для красоти тримають. Хочеться панам полюбуватися. Мій свояк раньше у їхньому лісі робив. Територію прочищають, не дають на дико заростати. Коли хочуть, дають сухе дерево селянам, а як не хочуть — то наказують палити.
— Із-за них не можу корову нормально випасти, — підходить літня жінка. Просить не фотографувати її, не писати імені. — Тілько лісу приватизували. Кажуть, що там не менше 300 гектарів. Вони це всьо огородили електричним дротом. То ми боїмося тепер на гриби ходити. І внуків не пускаю — боюся, щоб током не вдарило. Але ніхто з наших открито не возмущається. Люди не хочуть собі біду на голову брати. Єдине добро, яке зробив Медведчук для села за всі роки, — газифікував Збини.
На виїзді із села у бік дачі прямує невеликий трактор. Причепом везе сіно.
— Його за гроші заказують у мєсних людей, — додає тутешня. — Треба ж їм ті корови й вівці годувати.
Є 13 кімнат і два гаражі
Дачу Віктора Медведчука почали споруджувати на початку 2003-го. Будівництво оформляли як реабілітаційно-оздоровчий комплекс для футбольного клубу "Динамо". Територію під маєток виділили із природно-заповідного фонду. За словами місцевих, будматеріали завозили з-за кордону. У двоповерховому будинку є 13 кімнат, підвал, два гаражі. На обійсті розташовані три ставки, вертолітний майданчик, оранжерея з декоративними деревами і квітами і танцювальний майданчик.
Сніжана Русин, Gazeta.ua