Екокроликів розводять у закарпатському Мукачеві

Контора ”Раббакс текнолоджи” розташована в Мукачеві. Найближча ферма — на обійсті Василя Лендєла в селі Верхній Коропець Мукачівського району.

— Про методику кролівництва Михайлова дізнався з журналу ”Я — хозяин” 2003 року, — згадує Янош Погорецки. — Через рік із друзями привезли з Санкт-Петербурга 18 кролів. Заплатили Михайлову по 45 доларів за штуку, викупили і сам метод новітнього кролівництва. Михайлов назвав своїх кроликів акселератами, бо вони швидко розвиваються. А ми нарекли їх екокроликами, бо м’ясо екологічно чисте.

Кролики в ”Раббакс текнолоджи” ростуть удвічі швидше, ніж звичайні, мають міцний імунітет і майже не хворіють. Пан Янош пропонує поїхати на ферму. Відразу попереджає, що це порушення правил. Дорогою розповідає.

— Якщо український кролівник має один-два окроли на рік, то в нашого — чотири, — хвалиться. — Головне — звернути увагу на фізіологію кроля. По-перше, у нього дуже довга кишка, до шести метрів. По-друге, шлунок дуже тоненький і не має здатності скорочуватися та проштовхувати харчі, наприклад, як у корови. Це означає, що тваринам потрібно їсти постійно. У звичайних умовах кролик харчується двічітричі на день, у нас — 18 разів, — каже Погорецки. — Якщо тварина їсть рідко, їжа у шлунку застоюється, а це послабляє імунну систему.

На господарстві Василя Лендєла нас зустрічає його 19-річний син Микола. Парубок з ранку до вечора годує тварин, прибирає, доглядає, щоби хтось не зайшов на ферму. Проводить нас через двір на город. Там стоять 20 агрегатів. У кожній клітці по одному-два кролі. Микола каже, щоби заходили тихіше — тварини відразу реагують на чужі запахи та звуки.

ЕКОКРОЛИКИ ДУЖЕ ЧАСТО СПАРЮЮТЬСЯ

— Навіть коли я заходжу до кролів, здалеку приспівую, присвистую — щоби впізнали, — шепоче Микола. — Інакше з переляку почнуть тупцювати ніжками і можуть порвати зв’язки. Кролі — тварини лякливі, для них кожен візит людини — стрес. Торкаємося їх рідко, лише коли вкрай необхідно.

За методикою Михайлова кролів вирощують у селах Клячаново, Пістрялово Мукачівського району, Іза — Хустського, Імстичеве — Іршавського, у Хусті, Ужгороді, Сваляві, Тячеві. Кілограм екокролятини коштує 50–100 грн, а оброблена шкірка — 250.

— Бувало, що просили за кіло м’яса 110 гривень, — зізнається Янош Погорецки. — У Києві на Бессарабці продавали. Але тепер не забиваємо кролів, більше продаємо живих тим, хто хоче відкрити власну ферму.

До трьох місяців кролі харчуються материнським молоком. Потім їх відлучають.

— Кролі їдять сухе сіно, гранульовані корми та п’ють воду, — веде далі Янош. — Ніколи не даємо тваринам свіжу траву, бо перетравлюють її тільки на 17 відсотків, вона запріває і викликає негативні процеси в шлунку тварини. Серед кормів вибираємо ті, що не містять консервантів, стимуляторів росту. Не колемо вакцинами. Тому й називаємо їх екокроликами.

Погорецки переконує, що м’ясо кролика, який виріс у звичайних умовах, матиме специфічний запах, бо тварина жила в екскрементах. М’ясо екокролика має солодкий молочний присмак. Забивають їх у чотири-п’ять місяців, коли набирають понад п’ять кілограмів. Звичайних кролів — у 6–7 місяців.

— У господарствах багато що притуплює кролика, — каже Янош. — Він живе у постійних стресах. А в наших сила б’є ключем! Екокролики дуже часто спарюються.

ГАЗИ З КЛІТОК ВИВОДИТЬ ВИТЯЖКА

За новітньою технологією російського академіка Ігоря Михайлова кролик не повинен жити в екскрементах. Вони виділяють азот та аміак, і м’ясо вбирає весь цей сморід.

— У звичайній клітці кролик вимушений дихати газами, — зазначає закарпатський підприємець Янош Погорецки. — У наших клітках яди витягуються спеціальною трубою, пофарбованою в темний колір. При сонячному нагріванні труба автоматично висмоктує газ. Клітка сконструйована так, щоб свіже повітря було направлено на ніс кроля. Але тварин треба захищати від протягів. Конструкцію клітки придумав академік Михайлов.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати