Ратушняк-Приходько-Жолтані-Синишин: міфи і реалії майбутніх виборів

На жаль, у період виборчих кампаній наша провінційність і низька політична культура найбільш яскраво демонструється – на арену виходять політтехнологи у свій зірковий "зелений" час. Адже коли в цивілізованих країнах політики змагаються конструктивними шляхами та креативними ідеями, а політтехнологи разом з політиками працюють над програмами покращення умов життя, ми все ще живемо у вакуумі брудних технологій та нав'язуванні міфів. Нам представляють дріб'язок, як щось вагоме і величне, а дійсно гідне уваги і достойне – обливають брудом і знищують як непотріб в очах виборця. Нас дурять міфами.

Міф перший – ефективно керувати містом здатен лише господарник.
Маємо безліч прикладів успішного розвитку великих і малих міст сусідніх країн, на чолі яких не господарники, але управлінці, та все ж підпадаємо під вплив нашого міфу. Маємо власний негативний досвід управління Ужгородом  тих, які називають себе господарниками. Чи це той господар, який потрібен нашому місту? Чи може нам варто зробити вибір на користь менеджера, який залучить до вирішення проблем міста фахівців різного роду, у тому числі й господарників.

Міф другий – народ обирає "розкрученого" кандидата.
У той час, як світові та вітчизняні соціологічні дослідження політичної активності громадян стверджують, що виборець безпосередньо переймається політичними змінами і визначається з власними політичними уподобаннями за тиждень-два до виборів, нас переконують у тому, що навіть найбільш достойний не в змозі донести свої погляди, плани, методи управління міським господарством за півтора-два місяці. Це міф, який не лише блокує можливості нових "облич"змінити шлях розвитку міста, але принижує розумові здібності виборця. Невже виборець не може розгледіти новий конструктивний шлях розвитку міста і прийняти його як майбутнє? Невже ми маємо обирати лише між позавчорашнім і вчорашнім? Тут логіка зрозуміла – нав'язується Погорєлов-Ратушняк як єдина альтернатива для вибору, в той час, як є такі цілком достойні кандидати з чималим управлінським досвідом, серйозною командою і вагомою політичною підтримкою як Приходько та Гісем.

Міф третій – нове обличчя – технічний кандидат.
Всім зрозуміло, що на даному етапі передвиборчих перегонів важливо стати одним з двох фаворитів. Тому технологи роблять спробу збити рейтинг сильного кандидата, підсунувши абсурдну ідею, що він технічний, і таким чином усунути конкурента. Не важко здогадатися, в якому місті продукуються такі ідеї. Мукачівці так бояться Ратушняка, що навіть готові здати масштабного Приходька в технічні кандидати, щоб створити умови для Погорєлова і захопити через нього Ужгород. Зрозуміло, що Приходьком вони маніпулювати не зможуть. Очевидно, що людина з таким досвідом не може бути технічним. Технічним може бути Погорєлов у Ратушняка як його колишній заступник. Даним міфом можна загальмувати динамічний ріст рейтингу Приходька, проте й так зрозуміло, що боротьба за крісло міського голови точитиметься між Приходьком й Ратушняком.

Міф четвертий – перемога на виборах здобувається виключно підкупом голосів.
Нас тримають за продажних шкур. Звісно, коли немає довіри, рейтингу, ідей та здібностей донести їх людям – залишається вдаватися до спроби купити виборця. Якщо немає таланту донести ідеї, то звідки ж талант донести гроші?  Які ж гарантії ефективності даної технології, якщо її застосовують щонайменше три політичні сили, адже виборець може взяти гроші у кожної з них, а проголосувати розсудливо (150 гривень – пропозиція однієї партії, 200 – іншої, 400 – ще однієї, загалом – 750, а це вже непогано).

До кінця кампанії можливо створять ще не один міф, але є надія, що політична культура ужгородця значно вища, ніж гадають винахідники таких маніпуляцій.

Теги: вибори, кандидат, рейтинг, міський голова

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати