Цікаво було, як вони адаптувалися в нашому краї. Для них усіх Закарпаття давно стало другою малою батьківщиною. Тут народилися і виросли вже і їхні діти та онуки. То чи відгукнуться вони на оголошення по телебаченню та в інших засобах масової інформації?
Виявилося, що відгукнулися. І всі, як один, твердили, що наш багатонаціональний край став для них рідним.
Очолив земляцтво "Хмельничани Закарпаття" ім. Федора Корятовича декан біологічного факультету УжНУ Віталій Ніколайчук. Його заступником став Василь Захарець – заступник голови обласної ради профспілок. Добре знайомі нашим читачам члени ради цієї громадської організації Степан Брохун – директор Ужгородської міської друкарні і наш Оноківський сільський голова Віктор Дмитрук. Майстер Анталовецького лісництва Борис Гандзюк сам з села Велика Побійна Дунаєвського району Хмельницької області. Після закінчення Сторожинецького лісового технікуму за направленням приїхав в Ужгородський лісокомбінат. Тут одружився, тут народилися три його сини, три онучки. Давно вважає себе закарпатцем, але свою малу батьківщину не забуває.
На Закарпатті їх, виходців з Хмельниччини, багато, але вони до цих пір не знали один одного, якось не доводилося зустрічатися. Тому такі приємні були тут спомини, таке приємне знайомство.
З Києва приїхали члени столичного, вже досить потужного, земляцтва хмельничан на чолі з Михайлом Каплуном. Гості поділилися досвідом співпраці, згадали про Федора Корятовича, який походив з Поділля і в ХІV столітті перебрався на Закарпаття.
Ми побачили в залі багато знайомих облич. Виявляється, із Хмельниччини і генерал-лейтенант Віктор Шилов, нині радник губернатора області з військових питань. Із Хмельниччини і добре відомий в області кардіолог Анатолій Сабінін, багато інших поважних людей. Виступаючі наголошували на тому, що земляцтво є засобом власного розвитку задля зростання його суспільної ролі, поширення своїх традицій тощо.
Віктор Дмитрук через хворобу не зміг взяти участь у цьому зібранні, але його присутність відчувалася повсякчас. Телефонував колегам, включали голосний зв'язок і всі слухали його вітання. У залі поряд зі мною сидів тесть В. Дмитрука – гість з Росії, з Ярославської області Віталій Абакумов.
Починалося це солідне зібрання виступом юних артистів з культ-освітнього училища, а закінчилося приємною несподіванкою – концертом вокального народного ансамблю "Оріховчанка". Його ке-рівник Тетяна Раховська розповіла, як Віктор Дмитрук дбає про розвиток культури у селах сільради. Як доказ, до співачок приєдналися і члени ще одного сільського ансамблю – "Карпатські голоси". У залі довго не змовкали аплодисменти.
Хмельничани дякували за концерт, раділи, що знайшли одне одного і організували своє земляцтво, надіються на взаємодопомогу, часті зустрічі.
Марія Підгорна
Марія Підгорна, "Вісті Ужгородщини"
2010-09-26 / 18:07:00
Олег Колесник 2010-09-25 / 23:50:00
Фотозвіт з зустрічі хмельничан можна подивитися за адресою:
http://photo.online.ua/kolesnyk/albums/94/
код доступа: 321
ember 2010-09-25 / 21:18:00
Kakoe otnoshenie imeet litovskij (!) knjazj do khmeljnishchiny?!
Князь Корятович 2010-09-25 / 00:08:00
Моя матір була поділянкою, а батько буковиньцем. Тому я все чуюся близько до закапатців. На відміну від тих русинів які тільки говорять що вони 'не ділють русинів по карпатському хребті (але справді це роблять кожного божого дня!) Я вважаю що ми всі українцями!