Що ми бачили навколо себе, щоб порівняти Ужгород з іншими містами та зрозуміти як він розвивається? З чим порівнювати? З колись провінційним у порівнянні з нами угорським містом Ніредьгаза, яке за останній час випередило нас у своєму розвитку років на двадцять? Чи словацькими Кошіце та Пряшевом, відреставрованими, причепурені, в клумбах і фонтанах, жити там надзвичайно комфортно та зручно. Так це Євросоюз, скажете ви. Тоді порівняймо зі Львовом, яке за останні роки змінилося до непізнаваності і невпинно набирає європейськості. Або краще з Івано-Франківськом—подібним обласним центром не з кращим потенціалом і можливостями, але динамічним розвитком. Можна присоромити нас Коломиєю, Мукачевом...Це – райцентри, охайні і відреставровані. А Ужгород? Можливо, варто перенести обласний центр в Мукачево чи, врешті, дамо собі раду – змінимо тенденцію деградації на тенденцію розвитку?
Цей пасаж виник цілком випадково: автор статті під час ділової зустрічі з молодим прагматичним менеджером в офісі його комерційної компанії був неприємно вражений продемонстрованим слайд-шоу "Ужгород у порівнянні з Ніредьгазою, Мукачевом, Коломиєю". З іншого боку-- приємно переконатися, що доля міста так глибоко турбує молодих самодостатніх ужгородців, які хочуть вивести Ужгород з кризової депресії.
Це зачепило – я задумався. І - відверто, хотів би, щоб і читач задумався, особливо напередодні чергових виборів Ужгородського міського голови.
Як виглядає Ужгород сьогодні? Досить сумно: вулицями міста зграями бігають собаки, вода – по графіку, вода – неякісна, дороги розбиті, тротуари – не кращі, освітлення міста – неналежне, часто взагалі відсутнє, висока загазованість, затори на дорогах, сміття стало звичним атрибутом... І все це формує культуру городян на рівні лускання зернят, плювання і матів. Хто винен? Ратушняк С.М.? Та всі ці явища були й при Ландовському, і при Сембері, і при Погорєлові. Трохи більше, трохи менше.
Сембер розпочав будівництво Боздошського мосту, Ратушняк продовжив, Погорєлов закінчив. Басейн "Спартак", побудований для громади міста ще за часів Чехословацької республіки, під час керівництва містом Сембера закривали за антисанітарію, при Погорєлові був басейн, але – без води, Ратушняк ліквідував його. Ужгородці залишилися без басейна. Як розділити лаври?
Ратушняк ініціював будівництво аквапарку на Боздоші і знайшов інвестора, та забракло фаховості в реалізації проекту. Погорєлов увесь свій талант направив на боротьбу з будівництвом аквапарку. Ратушняк просить підтримки ужгородців на референдумі. Погорєлов заважає проводити референдум. Ужгороді кажуть аквапарку "так", Ратушняк каже "хочу, але не можу", Погорєлов – мовчить, Сембер взагалі непричетний. Як розділити лаври?
Руйнуються найбільші архітектурні надбання міста. На очах у нинішнього мера, цегли за цеглиною розбирають історичну споруду на площі Театральній, а він публічно визнає, що не може нас захистити. Погорєлов з "руйнівником" стародавнього міста в одній команді, бо хоче ще раз стати мером. Ось вам і вся закарпатська правда! А лаври як розділити?
Спочиваючи на лаврах, один каже: "Я під мукачівських ніколи не ляжу, я ніколи не ляжу під київських!". Ми кажемо: "Не лягай, але забезпеч належне фінансування розбудови міста за рахунок державного й обласного бюджетів". Інший лягає й під мукачівських, і під київських, але фінансові потоки все одно в економіку міста не направляються.
Один сформував команду, та виявився бездарним керманичем, інший – більш талановитий, та команду так і не зібрав. Результат один: автобан проектується в обхід Ужгорода, Євро 2012 – пролетіли, функціонування ужгородського аеропорту під питанням, межі міста не розширяються, перспектива – туманна.
Що робитимемо, шановна громадо? Як змінюватимемо тенденцію? Дійсно, ужгородці не завжди мали можливість обирати серед титанів, зазвичай боротьба точилася між слабкими кандидатами: Сембер-Слободанюк, Погорєлов-Чучка і т.д. Натомість на минулих виборах "вага" кандидатів виросла – Ратушняк-Гісем-Чижмар. Передвиборчі прогнози обіцяють, що цьогорічні перегони теж запропонують до вибору "кваліфікованих" серйозних кандидатів і ми матимемо вибір між звичним та новим.
Серед можливих кандидатів, які на слуху, вперше будуть балотуватися Жолтані, Синишин, Приходько. Якщо двоє перших прагнуть зафіксуватися на політичному ринку, то Приходько – фігура, яка явно може претендувати на перемогу. Ефективний державник (заступник голови Закарпатської ОДА при Країлі, Устичі, Балозі, Москалі) самодостатній, успішний керівник бізнесових проектів (генеральний директор СЕЗ "Закарпаття", член наглядової ради ЗАТ "Єврокар", генеральний директор Агенції із залучення інвестицій), ректор Академії управління персоналом при Президенті України – особа, яка поєднує досвід як державного управлінця, так і бізнес-менеджера, має досвід роботи як в центральних державних органах, так і в регіональних структурах сильно виділяється серед інших кандидатів. Можна впевнено сказати, що людина з таким багажем на посаду Ужгородського міського голови ніколи раніше не претендувала.
Практика свідчить, що всіх цих переваг недостатньо для перемоги на виборах, адже вирішальну роль відіграють політтехнології. У каскаді різноманітних виборчо-політичних заходів чи зможе виборець розпізнати ту людину, яка найбільше сьогодні потрібна місту? Це те питання, над яким варто поміркувати громаді міста, перш ніж зробити вибір між минулим і майбутнім, між старим і новим.