Як відомо, під час перепису кожен записувався, як хотів. Тож, окрім наших затятих послідовників тисячолітньої Русі, 21 тисяча 400 чоловік назвалася гуцулами. Ще 672 особи – лемками.
„Самосвідомість бойків ще нижча, - пише львівський гострослов. – Їх виявилося тільки 131 особа. Це просто катастрофа для земляків Івана Франка, Михайла Гладія і Василя Базіва. Хоча, якби останні два скинулися, то могли б розбудити заспану самосвідомість ще кількох сотень патріотів, аби не так соромно було перед лемками. Бо чого їх має бути більше?
Можна сказати, що на межі вимирання опинилася екзотична нація поліщуків. Цих вірних синів Полісся назбиралося в зворушливій кількості 9 осіб, як могікан у часи Фенімора Купера. І ця цифра викликає глибоку тривогу за долю нації. Їм же потрібно якось плекати свою багатющу культуру, зберігати традиції, врешті-решт розмножуватися. Адже в такому вузькому колі можна легко з поліщуків виродитися в олігофренів. Це не я, це медики так вважають.
Як бачимо, усі ці екзоти зосереджені в Західній Україні. Ані подоляни, ані слобожани, ані таврійці ще не самовизначилися. Дивно, що зовсім відсутні древляни, сіверяни, поляни і кривичі. Якось мені без них не затишно. Мовчу вже про берендеїв, чорних клобуків, половців та хазарів. Цих теж придалося бодай би на насіння. Але зачекаємо наступного перепису. Кожна нація мусить мати свій період інкубації і терпляче чекати на з’яву месії”.
Зрештою, Юрко правий. Чому одних можна визнавати народом, а інших – ні? Чим гуцули гірші за послідовників Русі? До того ж, їх записалося удвічі більше. І кожен другий -- в червених ногавицях і озброєний топірцем. Тож депутатам треба проявити витримку і
послідовну демократію.
Тому на наступній сесії пропоную прийняти чергове звернення до Верховної Ради з визнанням чергового народу. Кожному народу – окрему сесію. Поки не визнаємо усіх. Аби про нас говорили багато і довго. Аби Винничук не знав, що вже писати, баламут!
Єдине, правда, що потім усі „нововизнані” захочуть мати свої школи, кафедри, телевізії, радіо, перекладачів у судах і т.д. І все це -- за рахунок давніх народів. Але що поробиш: демократія вимагає жертв.
А жертви хочуть жерти. Бо всяка політика рано чи пізно закінчується шашликами, смаженим стегенцями та святковим тортом.
Або баландою...
Олександр ГАВРОШ, "Старий Замок "Паланок"
22 березня 2007р.
Теги: