Закарпатські заробітчани працюють на полтавських фермерів

Окремі – з власними сапками. Побесідувавши з ними, дізнаюся, що це заробітчани. Вони масово виїжджають нині на прополювання буряків у східні регіони України. Жартома кажуть, мовляв, їдемо на море. Зелене...

...Жителька Тячівського району Ганна Стойка, наче у війську, робить перекличку і кожній заробітчанці зі своєї бригади вручає квиток на потяг, щойно придбаний у залізничній касі. А згодом — інструктаж: коли і яким поїздом виїжджати, на якій станції виходити, як тримати зв'язок з іншими членами колективу, бо всім доведеться їхати в різних вагонах, адже в бригаді понад три десятки людей. Тільки після такого детального інструктажу пані Ганна погоджується на розмову.

Ганно Миколаївно, куди везете вашу бригаду?

—У Полтавську область. Маємо угоду з фермером, котрий засіяв цукровими буряками більш як дві з половиною сотні гектарів. Площа, як бачите, чимала, але й людей у нас багато. Якщо Бог поможе, то на кожного припаде по 8-9 гектарів. Платню обіцяє непогану — від півтори до тисячі шестисот гривень за гектар.

Отож за сезон можна непогано заробити?

—Якщо тільки буде сприятлива погода, то я підрахувала, що кожен може отримати понад десять тисяч гривень. А це, погодьтеся, пристойні гроші, які нині мало де платять.

Часу багато треба, аби двічі прополоти таку величезну площу?

—Як я вже казала, все залежатиме від погоди. Коли не дощитиме, то, гадаю, досить буде й двох місяців. Тут велику роль зіграє ще один фактор: щоб посіви не дуже заросли бур'янами. Пам'ятаю, три роки тому ми були в Харківській області. Керівник господарства через брак грошей як слід не подбав про обробку площі пестицидами та гербіцидами. Бур'яни виросли більші за буряки. Довелося тоді немало здоров'я залишити на тих посівах. Ми пололи вручну, буквально навколішки. Мало того, що заробили скупенько, господар ще й не мав грошей нас розрахувати. Восени він дав нам по тонні зерна та по два центнери соняшнику. Як на біду, того року зерно було надзвичайно дешевим, тому ми добряче прогоріли. Роботи було багато, а оплата виявилася аж занадто мізерною.

Відколи їздите на заробітки?

—Із своїх сорока двох років життя чверть віку віддала щорічному прополюванню буряків. Сімнадцять з них очолюю бригаду. Крім буряків, доводилося скиртувати солому, сіяти зерно, збирати буряки, капусту, яблука, моркву, полуниці і ще багато чого.

Маєте, мабуть, вже й постійних робітників.

— Не повірите, але в мене конкурсний відбір у бригаду. Зі мною працюють люди з чотирьох сіл. Хто хоче йти в наш колектив, мусить працювати на совість, не лінуватися. Про алкогольні напої та якісь гулянки не може бути й мови. Кілька разів до нас потрапляли й випадкові люди. Пригадую, як одна наша сільська молодиця завела роман із місцевим колгоспним водієм. Цілу ніч вона проводила з новим знайомим, а вранці, коли всі поспішали на роботу, спала і вставала тільки о десятій годині. Звісно, що таке мало кому подобалося, й за тиждень ми позбулися її. Були й інші доволі "ніжні" жіночки, котрі також не витримували випробувань і за два-три дні поверталися додому ні з чим.

Ганно Миколаївно, по скільки годин на добу працюєте?

—З п'ятої ранку до дев'ятої вечора. А це майже весь світловий день. Півгодини на обід. Вихідний тільки у неділю та у великі релігійні свята, а ще відпочиваємо у дощову погоду. Так, працюємо надзвичайно важко, але й заробляємо відповідно. Інколи, якщо поталанить, то за шість тижнів ми маємо стільки, як учителька початкових класів за рік роботи. Не дивно, що наші жіночки не їдуть у Чехію, Угорщину, Словаччину чи Польщу. Туди потрібні закордонні паспорти та візи і значно більше коштів на проїзд. Якщо це все порахувати, то виходить, що працювати тепер на сезонних роботах у нашій державі вигідніше.

Що будете робити, якщо й зараз фермер не матиме коштів розрахувати вас?

—Ми говорили про це при підписанні угоди. Сподіваюся, що до такого не дійде, бо цього року він отримає від держави дотацію. А ще закупівельні ціни на цукрові буряки у зв'язку з подорожчанням цукру помітно зростуть, отож йому не потрібно буде брати дорогі кредити в банку. Ми домовилися, що оплата за виконану роботу буде проводитися двічі. Відразу після завершення прополки та після здачі продукції на цукровий завод.

І, насамкінець, в яких побутових умовах доводиться жити?

—Звісно, що там не п'ятизірковий готель. Це — звичайний колишній колгоспний гуртожиток із залізними ліжками і з вбиральнею надворі. Душ з тазика або відра. Щоправда, приміщення і постільна білизна – чисті. Обіцяють також триразове харчування з м'ясом, молоком, маслом та свіжими овочами й фруктами.:

Теги: буряки, плантації, фермер, заробітчани

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати