Хлопець сидить у своїй кімнаті за комп'ютером. Великим пальцем правої ноги водить мишкою по килимку.
— Синуля ногами і текст набирає, і програми встановлює, і в ігри грає, — каже його мати 43-річна Марія Папп. — Якщо у комп'ютері щось зламається, сам в усьому розбереться. А в шашки так вправно грає, що ніхто не може його обіграти.
Він народився на три тижні раніше строку.
— Був здоровий, але вдома почав дивно поводитися, — продовжує.
— Стискав кулачки на грудях, зрачки западали вниз. Ми поїхали до врачів. У картці новонародженого нічого особливого не значилося. Медики припустили, що у Йосипа дитячий церебральний параліч. Коли я почала виясняти, лікарка обмовилася, що у дитини брали пункцію. Можливо, після того аналізу і паралізувало.
Сидіти почав у рік, ходити — у 3.
— Тоді ж від нас пішов тато. Чоловік не зміг змиритися із судьбою сина. Спочатку із дитиною сиділа моя мама, та коли він підріс, бабуся не здужала його одягати й ухажувати. Я покинула роботу продавщиці, почала їздити з малим по санаторіях, інститутах, больницях. Після якогось одеського санаторію Йосип зробив перші кроки. Яка це була радість для нас, — усміхається. — З дєтства улибався, був життєрадісним, не вередував, розмишляв, як взрослий.
Хлопець сідає на підлогу посередині кімнати, ноги згинає в колінах. Дістає із футляра графічний олівець, затискає його між двома пальцями ноги. На білому аркуші паперу виводить квітку.
— Це його малюнки, — Марія Папп виймає із шухляди стос альбомних листів. — Найбільше любить малювати тварин, квіти, казкових героїв — те, що бачить на вулиці і по телевізору. Але береться за олівець тільки тоді, коли має натхнення.
Розкладає ногами на журнальному столику дошку із шашками. Просить маму зіграти. Через параліч його лицьові м'язи часто стискають спазми. Тому говорить важко. За 4 хв. виграє партію.
— От як хитро посміхається, — жартує мати. Дістає із шафи книжки.
Працювати ногами Йосип почав у 7-річному віці.
— Коли побачив, що руки не служать, почав тренувати ноги. Вчився тримати ногами олівець, ручку, пробував писати. Тренувався відкривати ногами книжки, гортати сторінки, витирати обличчя.
Потирає пальцями ніг очі. Ногами відкриває енциклопедію про Всесвіт, перегортає сторінки.
— Коли виріс, почала думати, куди його віддати вчитися, — пригадує. — У звичайну сільську школу він йти не міг. Написала заяву, і вчителі погодилися давати уроки на дому. За 11 років вивчив математику, українську мову й літературу, зарубіжну літературу, фізику, геометрію та ще декотрі шкільні предмети. Але атестат йому не видали, бо паралізованими руками не може писати.
Йосип сидить удома. Дивиться по телевізору передачі про тварин, рослин, космос, читає Біблію. У сина западають диски хребта, тому щодня тренує спину на спеціальній медичній дошці. Її подарував молодший брат Віктора Балоги Іван.
KK 2010-07-29 / 02:43:00
Сніжана - уже давно не читав якусь статтю про твої мандри, і ось Ви попали у молодого Йосипа. Читаючи про могутність Йосипа то я думаю що це підборєє всіх читачів, щоби ніколи не здаватися, але все йти вперед! Гарно чути що родина Балогів помагають людям яким потрібна поміч. 'Бо кому багато дано, то і багато буде вимаганно'