Перебувала вона з 19 до 22 липня у храмі Зіслання Святого Духа. Про цей образ розповів о. Василь Копин.
- Отче, розкажіть про історію цієї святині?
- На Святий Вечір, 6 січня 1936 року, троє дівчат, які гралися на подвір'ї, побачили, що у церкві є світло. Вони думали, що зайнялась пожежа у храмі й з переляком пішли до церковного паламаря. Той відкрив. Коли він глянув на ікону - заплакав і почав молитись. Новина про це диво пішла усім селом. Святиня сяяла три тижні. Після цього вірники помітили, що ікона позолотилася, чорне тло стало мальованим, цвяхи стали ясними, а кров Христа - пурпуровою. Самовідновлення образу досліджували дві комісії, які засвідчили, що це справа не людських рук, а Божої сили.
- Ця ікона є чудотворною. Чи відомо щось про якісь дива, пов'язані з нею?
- У період 1936-1939 років задокументовано близько трьох тисяч зцілень. У притворі храму залишали милиці та інші докази видужання. Є одна історія, пов'язана з силою образу. Коли радянська влада ліквідувала греко-католицькі церкви, майор НКВД підійшов до ікони, щоб зірвати її та винести з храму. Але після цього у нього був приступ, схожий на епілепсію: впав, з рота пішла піна, руки і ноги у судомах. Так що замість ікони винесли агента.
- Чи відомі сучасні випадки видужання?
- Є. Причому Глиняни стали місцем паломництва багатьох людей. Відомо, що й закарпатці теж зцілювались завдяки їй.
- Скільки прочан прийшло цього тижня у цей храм доторкнутись до ікони?
- За підрахунками було до 15 тисяч людей.
- Дякую за розмову.