Вічний Тріанон

4 червня 1920 року для словаків став днем остаточної перемоги над Угорщиною, тоді як для багатьох мадярів він надалі є згадкою про національну трагедію.

Хоча відтоді минуло 90 років, Тріанон надалі відіграє велику роль у сучасній політиці. Словацькі та угорські політики часто згадують цю тему під час переговорів або прийняття деяких контраверсійних законів. Одним з них є закон про подвійне громадянство, який був нещодавно прийнятий новим угорським парламентом та мав би стосуватися мадярів, котрі живуть у Словаччині та Україні. Адже на підставі Тріанонського мирного договору Угорщина мусила віддати Чехословаччині також етнічно змішані та навіть чисто мадярські землі. Відтак понад півмільйона мадярів стало меншиною у новій державі. Це до сьогодні муляє деяких угорських політиків, котрі пробують подібними законами якось применшити тріанонську травму.

Проте проблема полягає в іншому. Багато політиків та істориків у Словаччині наголошують, що Тріанонський договір належить до пакету мирних угод Версальської системи, які остаточно закінчили Першу світову війну. За їхніми словами, будь-яка ревізія здатна спричинити зміну результатів Першої світової, що є неприпустимим. У нинішній Європі панує консенсус щодо незмінності кордонів, з чого випливає, що Тріанон має бути вічним та незмінним договором. А власне після прийнятого в Будапешті закону про подвійне громадянство багато словацьких мадярів могли б стати громадянами не тільки Словаччини, але й Угорщини.

Всупереч очікуванням угорського прем’єра, питання подвійного громадянства не знайшло підтримки серед самих словацьких мадярів, які виявилися лояльними стосовно Братислави. Згідно із соціологічними опитуваннями, в Словаччині на угорське громадянство не претендує майже ніхто. Адже в рамках Євросоюзу громадянин однієї країни має в другій ті ж самі права, що й місцеві жителі, тому додаткове громадянство нічого б не змінило. Крім того, багато словацьких мадярів задоволені нинішньою ситуацією у сфері національних відносин, вони мають чудові стосунки зі словацькими сусідами – адже на рівні особистих контактів словацько-мадярських конфліктів не виникає. Не менш важливим чинником є й те, що в 2006 році Словаччина обігнала Угорщину за рівнем ВВП на душу населення – кризова Угорщина вже не є привабливим місцем для життя, навпаки – багато угорських громадян переїжджають у Братиславу, де можна знайти добру роботу без знання словацької мови. Націоналістична риторика угорської партії “Фідес” є  трохи анахронічною в умовах приналежності Словаччини та Угорщини до ЄС та Шенгенської зони.

Треба при цьому зазначити, що угорській партії “Фідес”, очевидно, не йдеться про вирішення дійсних проблем словацьких мадярів. “Фідес” з тривогою дивиться на радикальну ультраправу партію “Йоббік” і переймає її риторику, щоб привабити до себе їхніх виборців. Цей політичний контекст розуміють і словацькі мадяри, котрі вважають, що політики в Братиславі мають радше вирішити проблему високого безробіття на змішаній придунайській території, перш ніж втягуватися в політичну гру Будапешта.

Словацькі виборці остаточно сказали “ні” втягуванню Братислави в конфлікт з Будапештом. На нещодавніх виборах словацькі націоналісти зазнали поразки, натомість новий уряд створять партії, котрі прийняли стратегію ігнорування провокацій, які на адресу Словаччини з’являються на другому боці Дунаю. До словацького парламенту не потрапила також радикальна, націоналістична Партія мадярської коаліції, натомість несподіваний успіх мала нова партія словацько-угорського порозуміння – “Мост-Гід”. Тепер можна сподіватися, що словацько-угорські відносини стануть нормальними, а разом з тим набере обертів також вишеградська співпраця.

Теги: Тріанон, Угорщина, Словаччина, подвійне громадянство

7 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати