У сучасних умовах гострою залишається проблема сільського безробіття, оскільки сфера прикладання праці на селі досить вузька. Сучасне становище села уже давно турбує свідому частину нашого суспільства. Ускладнює ситуацію на ринку праці в сільській місцевості і те, що у системі розселення області переважають малі міста і селища міського типу, для яких характерна монофункціональна структура виробництва, звуженість сфери прикладання праці. Відійшли у минуле колгоспи та тваринницькі ферми, які давали сільським жителям важку та й не завжди добре оплачувану роботу.
Для гірських районів характерною є низька природна родючість землі та мобільність робочої сили на селі. Іноді відсутність будь-якого транспортного сполучення не дозволяє людям знайти роботу за межами своїх населених пунктів. Насправді сільські жителі живуть за рахунок особистих домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній наполеглевій праці. Багато мешканців із сільських районів у пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Це пояснюється тим, що Закарпаття знаходиться в зоні інтенсивних трудових зв’язків з Києвом, Росією та країнами, що входять до Євросоюзу, де є достатньо вільних робочих місць із заробітною платою у 2-3 рази вищою, ніж в області. Туди йде відтік найбільш конкурентоспроможної, мобільної робочої сили з числа молоді, оскільки молоді люди не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або їм не підходить запропонований рівень доходів.
Загальна кількість вакансій, заявлених роботодавцями області протягом січня-травня 2010 року, склала 10,2 тис.одиниць. Лідерами пропозицій виступають міста Ужгород та Мукачево. На початок червня на одну вакантну посаду претендувало 11 осіб. Майже удвічі (в 1,7 раза) зменшилась з початку року кількість претендентів на вільне робоче місце. Однак ситуація в економічно депресивних районах залишається напруженою. Так, станом на 1 червня у гірському Воловецькому районі на одне місце претендувало 203 особи з числа безробітних. Складно знайти роботу жителям Рахівського району – відповідно 67 осіб на одну вакантну посаду.
Крім того, протягом п’яти місяців службою зайнятості області одержано 3,2 тис. вакансій від роботодавців, які зареєстровані в сільській місцевості, що складає 32% від загальної потреби. Так, середньомісячна потреба у працівниках на підприємствах та у приватних підприємців, що діють у сільській місцевості сягала 650 робочих місць. Це кожне третє вільне робоче місце. У січні-травні 2010 року на обліку в службі зайнятості перебувало 17,1тис. безробітних громадян – мешканців сільської місцевості, що складає 66% від усіх безробітних, зареєстрованих в центрах зайнятості. Малі шанси працевлаштуватися на селі мають, наприклад, жителі В.Березнянського району – середньомісячна потреба складає 16 вакансій, Перечинського р-ну – 18 вакансій, Міжгірського р-ну – відповідно 23 вакансії, Виноградівського району, де середньомісячна потреба в робочій силі не перевищує 24 вакансії.
Заявлені роботодавцями у період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року вакансії свідчать, що на ринку праці в сільській місцевості переважав попит на працівників робітничих професій без вимог до освіти або кваліфікації – це 78% від загальної чисельності вакансій. Для осіб з професійно-технічною освітою пропонувались посади швачок, кухарів, кондитерів, офіціантів, водіїв, перукарів, продавців, обліковців, трактористів, слюсарів, столярів тощо - питома вага цих робочих місць сягала 15%. А для фахівців із повною вищою та базовою вищою освітою пропонувалося лише 218 робочих місць або 6% - це такі посади як бухгалтер, інженер, механік, фармацевт, товарознавець, вихователь у дитячому садочку, обліковець, сестра медична та ін.