Село — за 4 км від Калуша. Тут тече гірська річка Лімниця. Улітку на її берегах відпочивають люди з райцентру та сусідніх сіл.
— А тепер рідко ходимо, — розказує 14-річна Марія Хмиря з Калуша. — Бо там цигани живуть, річку забруднили, обікрасти можуть.
Понад 20 ромів оселилися у Добровлянах позаторік. Облаштували табір за 1 км від крайньої хати. 11 червня ідемо до них із сільським головою 46-річним Василем Кучераком. На березі річки стоять шість куренів. Зроблені з гілля, накриті клейонкою.
— Будемо вас виселяти! — гукає голова до смаглявого чоловіка в шортах. — Люди жаліються на вас.
— Та яке, спокійно все. Не відселяйте, нам нікуди йти, — проситься 47-річний Шандор Балог. — Ми з села Бадалово Берегівського району Закарпаття. Жити ніде, паспорти погубили. Шкоди не робимо. Кошики робимо, по 12–13 гривень продаємо.
— Люди не хочуть таких сусідів. Кажуть, крадете, жебраєте, — говорить Кучерак.
— Ні, не крадемо. Працювали б, але ваші люди не пропонують. А я косити вмію, сапати. Пішов би, бо треба заробити, бо в мене тут п’ятеро дітей і жінка, — підхоплює розмову Людвіг Шамовк, 44 роки.
Сільський голова дає ромам два тижні. Інакше обіцяє привести міліцію й вигнати.
— Уся вулиця хоче, аби їх звідси десь діли. Бо то страшне. Сморід там — не перейдеш. Колись файно було купатися, бо глибина, берег зручний. А тепер не приступиш, — розказує Ярослав Лесюк. — Ходять по хатах: ”Дай, господар, їсти”. Кажу: дам і їсти, і заплачу, ходи-но мені тут поможеш на городі з бульбою. ”Нє, дякую”, — махає рукою і йде геть. Не хочуть працювати. Ходять роздивляються, що де в хаті лежить, а потім, як нікого нема, то поцупить.
— Я собі стовпці металічні забив на городі й обкрутив дротом. Зранку встаю — нема. Дивлюся, а циганка в автобус їх заштовхує. Повезла в Калуш на металолом. Я заяву в сільраду заніс, — жаліється Михайло Коцан, 62 роки.
— Не знаю, де вони працюють і гроші беруть. Але коли заходять у магазин, то купюри по 100 і 200 гривень, — говорить продавщиця сільмагу 29-річна Марія Твердовська.
Урзус 2010-06-15 / 21:57:00
"Не знаю, де вони працюють і гроші беруть. Але коли заходять у магазин, то купюри по 100 і 200 гривень, - говорить продавщиця сільмагу 29-річна Марія Твердовська"
Нащо їм працювати? Наша держава, аби цигани не припинялись плодитись, платить їм непогані гроші. Знайома із Ощадкаси казала, деякі циганки отримають на місяць по кілька тисяч гривень "на діточок", буває, й по 6, і навіть до 10.000 (вони ж ще й матері-одиначки, тощо).
Якого рожна селяни в даному випадку ще й терплять таких сусідів - не розумію. Гнати в шию без розмов! Там, де є цигани, там лише бруд, сморід, хвороби й крадіжки. І якщо ці люди не змінюються сотнями років, то проблема в них самих, а не в соціальних умовах, важкій історії і т.д.