Словаччина пішла вслід за своєю "старшою сестрою" Чехією – цьому стереотипу знайшли підтвердження політологи, аналізуючи в Братиславі результати виборів до парламенту. У соціалістів тут також "вкрали перемогу" правоцентристи. Резульати волевиявлення справді були позначені бурею: як природною (сильний вітер пошкодив подачу електроенергії у Статистичне бюро – місцеве ЦВК), так і медіальною (результати виборів виявились зовсім не такими, як передбачали соціологи).
Останній місяць Словаччина не виринала з-під води – від повені постраждали не лише люди та їхні маєтки, а й навіть політичні партії: одним із останніх рішень лівого уряду Роберта Фіца перед виборами була пропозиція партіям на четвертину знизити державну дотацію за результати виборів. Проект схвалив дотеперішній парламент, і таким чином уряду вдалося віднайти додаткових 4 мільйони євро для постраждалих. Схильний до автократії прем’єр Фіцо регулярно був у об’єктиві телекамер у затоплених регіонах. І недарма: його соціалістична партія СМЕР ("Напрям") отримала в суботу 35 відсотків голосів виборців. Це на 12 "кнопкодавів" більше, ніж минулого разу: ліві тепер займатимуть 62 крісла у 150-членному парламенті. Але... замало для того, щоб втримати посаду лідера країни. У Фіца залишився лише один союзник – ультраправа Словацька національна партія (СНС), яка ледь-ледь подолала 5-процентний бар’єр і матиме 9 депутатів. Її скандально відомий лідер Ян Слота постійно погрожує війною Угорщині, циган називає неробами, не кажучи вже за антисемітські висловлювання. Дружити із таким діячем Фіцові не надто приємно, але ніхто інший у коаліцію із лівими вступати наразі не збирається.
Натомість решта чотири партії правоцентристського напряму домовилися, що із своїх 79 депутатів складуть коаліцію і спробують сформувати уряд. Йдеться, насамперед, про Словацьку демократично-християнську унію (СДКУ), яка отримала трохи більше 15 відсотків і матиме 28 мандатів. Її лідера Івету Радічову називають правдоподібним наступним прем’єр-міністром. Іншими учасниками коаліції будуть "Свобода і Солідарність" ("СаС") – абсолютно нова ліберальна партія (12 відсотків і 22 мандати), Християнсько-Демократичний Рух (КДГ) (9 і 15) і поміркована угорська партія "Мост-Гід" (8 і 14) популярного у південній Словаччині політика Бейли Буґара.
Поза стінами парламенту опинилися "ветерани", зокрема партія колишнього (1990-1998) авторитарного прем’єра Владіміра Мечіара. Цьому колишньому боксерові, який, по суті, розділив Чехо-Словаччину на дві країни у 1992-1993 роках, і згодом переслідував опозицію та журналістів, доведеться йти на політичну пенсію. Разом із рештою 81 депутатом. Таким чином, як і в Чехії, словацька політична сцена оновилася більш як наполовину. І все завдяки 59 відсоткам виборців, які прийшли до урн у цій 5-мільйонній країні.
Хоча президент країни Іван Ґашпаровіч доручив Роберту Фіцові розпочати переговори про формування нового уряду, вони навряд чи будуть успішними: лідери чотирьох партій дали слово не співпрацювати із соціалістичним СМЕРом. Фіцо визнав, що перед ним стоїть нелегке завдання, і припустив, що він буде "дуже жорстким опозиціонером". Нелегко буде домовлятися й коаліції: наприклад, християнам з КДГ та лібералам із "СаС" у питанням реєстрованого партнерства, абортів або легалізації маріхуани. Від правоцентристської коаліції очікується різкий початок економії коштів, зменшення бюджетних витрат, підвищення податків. Очевидно, буде відновлена фіксована платня за прийом у лікаря, скасований ряд державних монополій, наприклад, у сфері медичного страхування. У зовнішній політиці уряд Івети Радічової намагатиметься знайти порозуміння, насамперед, з Угорщиною, зокрема у питанні подвійного громадянства.
Падіння лівого уряду в Словаччині – добра новина і для українців: адже саме прем’єр Роберт Фіцо найбільш негативно висловлювався про нас під час газової кризи 2009 року ("Нас не цікавлять ваші відносини з Російською Федерацією, нас цікавить газ", - казав він на переговорах у Києві), націоналістично-соціалістичний уряд у Братиславі жорстко блокував словацько-український кордон під час епідемії грипу ("не пускатимемо заразних українців"), у запалі боротьби зі "злісними українськими контрабандистами сигарет" просвічував рентгенівським сканером на митниці неподалік Ужгорода не лише вантажні потяги, а наших машиністів. Новий правоцентристський уряд, судячи з його попередньої політики (його представники вже були при владі у 1998-2006 роках) більш прихильно ставиться й до української національної меншини, яка проживає на північному сході країни. Угорська партія "Мост-Гід" там розташовувала навіть агітаційні біг-борди з написом "По-українськи, сміло!"
Словацькі вибори перефарбували останню "червону пляму" на політичній карті Східної Європи – адже, за винятком Словенії, у жодній постсоціалістичній країні не правлять соціал-демократи. Вочевидь, страх перед "грецькою борговою ямою" виявився для тамтешніх виборців більш переконливим, ніж популістські обіцянки народу усіляких "благ".