Ініціатор встановлення пам'ятника і меценат проекту - Почесний громадянин міста над Латорицею Віктор Балога. Саме йому прийшла в голову ідея увічнити в бронзі представника цієї давньої робітничої професії. Пам'ятник обійшовся в 600 тисяч гривень, - кажуть, він стане талісманом для всіх городян і гостей Мукачева.
Скульптура, висота якої - з людський зріст, встановлена прямо на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. А в народі пам'ятник одразу ж прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар".
До речі, людей, які зібралися на урочистості, представилася унікальна можливість споглядати прототип бронзового сажотруса. Місцева знаменитість - Берталон Товт більше 50 років присвятив цій нелегкій професії. А втілив задум у бронзі знаменитий скульптор Іван Бровді.
Такі пам'ятники належать до дуже молодого жанру - вуличної скульптури, їх можна знайти в найнесподіваніших місцях, і Коминар з Мукачева - не виняток.
На церемонії відкриття був присутній мер Мукачева Золтан Ленд'єл. За словами градоначальника, пам'ятник Коминареві претендує на звання нового символу міста. А якщо пощастить, то мукачівський "Щасливий коминарс" стане таким же знаменитим, як Русалочка в Копенгагені або Пісяючий хлопчик у Брюсселі.
Замурзана, але ніколи не сумуюча людина з мотузками на плечі весело крокує по бруківці, а поруч з ним - вірний кіт, напевно, теж щасливий. Людина милується рідним містом, а очі її іскряться радістю - таким залишається в пам'яті образ сажотруса з дитячих казок. Це найзагадковіша професія на планеті. Про неї складали легенди і міфи. І багато хто з тих, хто вірить в чудеса, вважають, що якщо випадково зустрінеш сажотруса, то це до удачі.
При цьому слід вклонитися коминареві або привітати цю замурзану людину якось особливо, а потім загадати бажання. Але найкраще - потриматися за гудзик його брудної від сажі роби або доторкнутися до брудної чорної щітки-йоржа, і це вже точно принесе щастя.
"Ідея встановити пам'ятник коминареві народилася ще з дитинства, - розповідає Віктор Балога, - Я виріс у селі. У нас, згідно з повір'ям, дотик до гудзика сажотруса приносить щастя. Коли я зустрічав цю людину, ще будучи маленьким - неодмінно загадував бажання і задумане збувалося... Тепер у кожного жителя Мукачева і гостя нашого міста є можливість вхопитися за гудзик коминаря, що приносить щастя і здійснення бажань", - сміється Віктор Іванович.
Втім, професія сажотруса не канула в Лету, нині вона відроджується, адже люди, переживаючи економічну кризу, намагаються економити на опаленні. Все більше городян почали використовувати пічне опалення: відновлюють старі каміни, відкривають замуровані димоходи. Будинки, що обігріваються печами, вимагають регулярного догляду та очищення димоходів. Цим здавна займалися сажотруси, а оскільки якість їхніх робіт завжди була високою, ця професія - шанована в народі.
Урочисту церемонію продовжив театралізований виступ - розповідь про те, як уперше сажотрус з'явився в Мукачеві.
А охочих потриматися за гудзик бронзового Символу щастя - хоч відбавляй. І першою за нього вхопилася маленька Соня.
Кажуть, що не мине й тижня, як гудзики бронзового Берталон-бачі відполірується чистіше, ніж палець у статуї князя Корятовича в замку Паланок.