У фестивалі беруть участь, як правило, митці художньої ковки не тільки з усієї України, а й сусідніх держав – Румунії, Молдовії, Угорщини, Словаччини та ін. Вони демонструють свої вміння, навички і досвід, якими охоче діляться один з одним та з усіма бажаючими.
- Кузня "Гамора", - розповідає голова райради Петро Станко, – унікальна пам’ятка середини 19 століття – єдина у Європі, де свого часу працювало 15 майстрів і 15 помічників майстрів у три зміни, які виробляли понад 100 тисяч лопат і мотик на рік. Їх залюбки розкуповували європейці. Тому , незважаючи на різні часи і влади, іршавчани робили все для того, аби зберегти кузню. Для прийдешніх поколінь.
Їхні старання справдилися та увінчалися доброю славою. Донині тут виготовляють для потреб мешканців Лисичева та довколишніх сіл лопати, мотики, виноградні рогачки тощо. І, звісно, для молоді – підкову на щастя. Щомісяця - понад 400 одиниць. Та цікаво те, що ковалі сердяться, коли їхній виріб називаєш "ширвжитком", бо ж, мовляв, "ширвжиток" може зробити кожен, а добротну і міцну мотику – спробуй. І сподіваються, що їхній фестиваль полюблять краяни так, як "Свято гуцульської бринзи“ на Рахівщині, "День вино брання" на Берегівщині чи фестиваль "Червоне вино" в Мукачеві.