У ті роки будувати криницю, пробиваючи товсті вулканічні породи примітивними знаряддями праці, було надзвичайно небезпечно: обвалювалися стіни, виділялися отруйні гази, гинули люди. Колодязь виходив нециліндричної форми, де три, а де й всі вісім метрів у діаметрі.
Легенда розповідає, що як довго не рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж саму фразу: "Пресвітлий княже, води немає", Корятович впадає у відчай. Аж якось одного дня до князя прийшов нечистий і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити рогатому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: "Федоре, мішок золота не обов’язково має бути великий: маленький – теж мішок". Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: "Все рівно води не питимете", і з цими словами стрибнув у глибину колодязя. З того часу з глибин колодязя чуються далекі, приглушені звуки…
Нині кожен турист вважає за необхідність вкинути в криницю монетку, загадавши бажання. І воно обов’язково здійсниться. Ходить чи-то легенда, чи-то анекдот, що якось замок відвідала одна молода подружня пара з матір’ю дружини. Біля криниці пройшла жінка, кинула монету, потім пройшов чоловік, кинув монету, а потім підійшла теща і … стрибнула в колодязь за монета. Ось так швидко здійснюються бажання.
Довідково: Криницю замку "Паланок" визнано найглибшою криницею Закарпаття у 2009 році.
Дата спорудження у 1300 році. Її видовбано у скелі разом з крученими сходами, що збігали до рівня води
Глибина криниці 85 метрів.