На Закарпатті керівник берегівських "шерифів" рятував малолітніх дітей

Начальник служби дільничних інспекторів Берегівського райвідділу міліції Іван Фединишинець, який мешкає на окраїні райцентру, нещодавно близько 20-ої години виїхав з дому у спавах. Головний "шериф" району проїхав кілька сотнів метрів, до крутого повороту. Далі – міст через річку Верке. Під’їхавши до нього офіцер зауважив на мосту кількох чоловік, які щось жваво обговорювали між собою.

Коли глянув униз, оторопів: з води виднівся легковик колесами догори. А поряд люди з дітьми майже до шиї у воді. Вони не могли ступити й кроку, бо ноги "буксували" в намулі. Офіцер не роздумовуючи й хвильки, кинувся з кількаметрового берега у воду. Спершу витягнув жінку з маленькою дитиною на руках. Потім підійшов до чоловіка, у якого на шиї "висів" хлопчик. Ті так вхопилися в дверцята авта, що ледве їх відчепив. Салон автомобіля швидко навповнювався водою, все більше занурючися. Витягнувши й цих, крикнув пристунім на березі жителям вулиці, щоб зігріли дітей, закутали їх у теплі речі. У воді знаходилася ще одна жінка.  Іван Фединишинець подався за нею. Ця від пережитого взагалі втратила глузд, почала пручатися, вириватися. Уже з берега вспокоювали інші присутні та донька, яка зуміла самотужки вибратися з води. Випровадивши її на берег, міліціонер зателефонував на "швидку" та чергову частину райвідділу. Тим часом чоловік з дитиною на руках, замість того, щоб зігріти малого,  очевидці вже принесли теплі речі, став тікати. Довелося "шерифові" ще наздоганяти його. Невдовзі хлопчик був уже в сухому одязі та під одіялом. На місце пригоди прибули два автомобілі "швидкої допомоги" та слідчо-оператвина група міліції. Спершу потерпілих доставили в лікарню, в дітей медики діагностували  переохолодження. Працівники міліції встановили обставини цієї надзвичайної пригоди, що ледь не призвела до людських жертв...

32-річний Степан того дня добре погостився. А під вечір вирішив підвезти в сусіднє з райцентром село швогориню з 9-річною донькою. Зважаючи на стан газди, з ним вирішила поїхати й дружина. Взяли з собою ще двох своїх дітей – 3-річного сина та 2-річну доньку. Водій, хоча не раз проїжджав небезпечний міст, цього разу зменшувати швидкість не поспішав. А коли загальмував, на мокрому асфальті машину понесло прямо. Вона вдарилася в обочину, перекинулася у повітрі, зачепила дерево й "шубовснула" у річку. Мабуть від удару двері відчинилися,  водій та пасажири повилітали з салону. Їм ще поталанило, вода пом’ягшила приземлення,  ніхто не натрапив на тверді предмети. Тепер водій-невдаха має неабиякі клопоти: пошкоджений автомобіль та ще доведеться відповідати за їзду у п’яному стані. Хоча йому ще легко обійшлося. Виникає тут питання і до дорожніх служб, які повинні хоча б обладнати міст перилами. Вони напевне зупинили б "летючого голландця"... 

P.S. Біографічна довідка

Іван Фединишинець в органах внутрішніх справ з 1994 року. Починав службу сержантом у патрульно-постовій службі. Потім була служба в державтоінспекції. Три роки прослужив і в міліцейському "авангарді" -карному розшуку, став офіцером. А близько двох років тому, коли стала вакантною посада керівника служби ДІМ, заступник начальника берегівської міліції Елемір Сіладі, який знав Івана Фединишинця ще по служби в державтоінспекції, запропонував йому очолити дільничних. І хоча керівництво кримінального блоку не надто хотіло відпускати досвідченного оперативника з карного розшуку,  врешті сталося саме так, що Іван Миколайович перейшов у службу дільничних міліціонерів.

Іванові Фединишинцю доводилося бувати у різних життєвих ситуаціях. На строкову службу потрапив у Середню Азію. То була середина 80-х років минулого століття. Звідти направляли в Афганістан. Пробувши півроку в "учебці", закарпатець став сержантом і потрапив у батальйон, дислокований у прикордонній Кушці. Уже сам навчав  молодих солдат, які  готувалися для служби в Афганістані. Було й таке, що відпавили звідти 120 чоловік, і ще до місця розташування своїх підрозділів в гірській ущелині на території воюючої країни вони потрапили під обстріл. 38 зовсім юних солдат тоді загинули. Приїжджали за поповненням й "однокашники", які вже по року прослужили в Кандагарі чи Баграмі. Навіть слухати їх було важко. Уже під час служби в міліції самому довелося вгамовувати хулігана, який геть розперезався. У карному розшуку стикався з різним кримінальним елементом. Зазнав Іван Миколайович і неабияке особисте горе, коли на початку 90-х років від рук зловмисника загинув близький родич. А ще є у "шерифа" заповітна мрія: звести на своїй вулиці капличку.

-Уже фундамент є, -говорить Іван Фединишинець. – Хоча кошти потрібні великі, тільки документація потяне на тисячі гривень. Та я вірю, що мрія моя здійсниться. Активно допомагають мені й сусіди та інші жителі вулиці.

Справа у тім, що батько міліціонера з Міжгір’я. Переселився колись сюди разом із односільчанами. Одружився тут на угорці.  Переселенці роками у злагоді й добросусідстві мешкають з тутешніми жителями. Іван Миколайович народився уже на Берегівщині. Чимало жителів вулиці тепер  уже літні люди, їм важко ходити в церкву, яка майже у центрі міста. Тож Іван Фединишинець та його громадські помічники вирішили зробити добру справу, щоб місцеві віряни могли молитися неподалік своїх домівок.

Теги: шериф, Берегово, діти, міліціонер

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати