В Ужгороді затримали афериста, що видавав себе за високопоставлених чиновників (РОЗШИРЕНО)

Розвід довірливих громадян на гроші в наш час — цілком звична справа, і все-таки діяльність 37-річного Михайла Ш. з Мукачева на загальному тлі подібних злочинів не може не дивувати. Наважитися на зухвалу авантюру, задіяти в ній правоохоронців і проявити при цьому неабиякі артистичні здібності — на таке здатен далеко не кожен шахрай.

Кримінальна справа, розслідуванням якої займається слідче управління ГУ МВС України в Закарпатській області, настільки незвичайна й комічна, що нагадує скоріше анекдот, а не випадок із реального життя...

Маючи здатність копіювати чужі голоси, шахрай створював по телефону видимість багатолюдності й солідності свого "апарату"

Рано-вранці в черговій частині Ужгородського міського управління міліції пролунав дзвінок. "Це заступник начальника обласного ГУ МВС, — сказав у трубку владний голос. — Ось мій мобільний телефон. Терміново знайди начальника дільничних інспекторів, нехай подзвонить мені". Через кілька хвилин начальник дільничних інспекторів подзвонив на вказаний номер і той же голос, дійсно схожий на голос заступника начальника ГУ МВС (принаймні в офіцера не виникло ніяких підозр, що він розмовляє з кимось іншим), наказав: "До нас приїжджає делегація з Києва, для участі в запланованих заходах потрібен циган. Але не простий, а солідний, респектабельний. Розпорядися, щоб твій дільничний знайшов такого, а потім нехай обоє подзвонять мені". Респектабельний ром був оперативно знайдений, після чого дільничний інспектор вислуховував телефоном подальші інструкції від заступника начальника ГУ МВС. "Відвези цигана в Мукачево, моя людина зустріне вас біля готелю. А тепер дай трубку циганові". Наступні кілька хвилин із ромом по черзі спілкувалися кілька чоловічих голосів і один жіночий — їх "носії" нібито брали участь у прийомі столичної делегації. Як з’ясувалося згодом, шахрай, маючи здатність копіювати чужі голоси, в тому числі жіночі, таким чином створював видимість багатолюдності й солідності свого "апарату". "Голоси" пояснили ромові, що він на кілька днів відряджається для важливої місії в Мукачево, де й отримає подальші вказівки. На запитання про місце проживання й харчування відповідь була така: "Візьми з собою щонайбільше грошей, а в кінці заходів ми проведемо з тобою розрахунок".

Того ж дня міліцейська машина привезла рома до одного з мукачівських готелів. Звідти вийшов молодий чоловік у цивільному, котрий владним кивком відпустив міліціонерів, а ромові наказав іти за ним у фойє.
— Делегація виїхала в інший район, тож її поки що не буде, — пояснив молодий чоловік. — Мета твого приїзду — охорона. Охороняти треба мене. Я — міністр внутрішніх справ України! — Після цього додав співрозмовникові, що сторопів від несподіванки, м’якішим тоном: "Та ти не переживай, розслабся. Сідай ось тут... Ех, важко вам циганам, напевно. Працюєш десь офіційно?" Ром із круглими від подиву очима опустився в крісло й лише заперечливо похитав головою. "А в міліції є бажання попрацювати? — несподівано запитав "міністр". — Цигани, напевно, ще не служили в правоохоронних органах. Хочеш бути першим?" "Можна й у міліції", — пролепетав ром. "Та мені це раз плюнути! — вигукнув "міністр". — Тільки треба п’ятсот доларів".

— Але в мене немає таких грошей.

— А скільки є?

— Дві тисячі гривень.

— Ну добре, давай дві тисячі гривень, — сказав "міністр" поблажливим тоном. — Щось придумаємо...
Ту ніч Михайло і його "охоронець" провели в готелі, а вранці на таксі приїхали в Ужгород. На прощання "міністр" пообіцяв до кінця дня подзвонити щодо роботи в міліції, після чого зник у невідомому напрямку.
Ніякого дзвінка, природно, не було і цей факт викликав у рома змішані почуття. З одного боку, дільничний інспектор і службова машина з міліціонерами, які привезли його в Мукачево, відганяли думку про якийсь підступ, але з іншого — вся ця історія з працевлаштуванням за дві тисячі гривень аж занадто скидалася на те, що його розвели, як простого лоха. Так і не дочекавшись ніяких вказівок із приводу праце­влаштування, наступного дня ром вирушив у міліцію писати заяву. Певні сумніви щодо вчорашньої пригоди розвіяні все ще не були, тому, порадившись із потрібними людьми, він звернувся не в міське управління міліції, а у відділ внутрішньої безпеки ГУ МВС, який займається злочинами, скоєними самими міліціонерами.

Знайомі Михайла були впевнені, що він дійсно дуже велике цабе

Через кілька днів після заяви потерпілого "міністра МВС України" пов’язали на одній із ужгородських вулиць.

— Затриманий виявився Михайлом Ш. із Мукачева, — розповідає в.о. начальника слідчого відділу СУ ГУ МВС у Закарпатській області Михайло Химинець. — Дуже цікава персона! Сам він стверджує, що раніше працював у дуже солідних структурах: помічником народних депутатів у Верховній Раді, секретарем-референтом у Кабміні, радником у Представництві Президента України в Криму... Віриться в усе це важко, оскільки в затриманого лише середня освіта, однак ми зобов’язані перевірити цю інформацію. Що вдалося з’ясувати на сьогодні — те, що Михайло у свої 37 років п’ять разів був засуджений. У його "послужному списку" крадіжка, грабіж, розбій і навіть убивство (свого часу, перебуваючи "на зоні", він убив свого "колегу" — теж ув’язненого). Останній раз затриманий вийшов із-за ґрат у 2001 р. Після цього його ще кілька разів засуджували, однак вироки не були пов’язані з позбавленням волі. Так, у 2007 р. Михайло по телефону "замінував" аеропорт "Бориспіль" і був засуджений до обмеження волі, яке суд пізніше замінив громадськими роботами. Утім, усе це лише одна сторона діяльності затриманого. Інша, більш цікава й змістовна — шахрайство. Під час обшуку у співмешканки Михайла ми знайшли записну книжку з робочими й мобільними телефонами керівників обласних управлінь міліції, начальників різних підрозділів МВС, а також інших міністерств і комітетів. Там же оперативники знайшли парадну генеральську сорочку і навіть фотографію Михайла в мундирі генерал-майора МВС, яку він подарував своїй подрузі (це фото Михайла — з відстовбурченими вухами, "сержантськими" вусами, в затемнених окулярах і з брудними туфлями — справляє доволі карикатурне враження — авт.).

Як тільки затриманий зрозумів, що в нас є незаперечні докази його шахрайства, відразу написав явку з повинною. У ній він стверджує, що видавав себе за високопоставленого чина з різних структур (генерала міліції, заступника командувача прикордонних військ, помічника міністра і т. ін.) і за грошову винагороду влаштовував людей на різні посади. Оскільки зазначені Михайлом події мали місце в інших областях (на півдні, заході й сході України), перевірка за ними ще не завершена. Слід сказати, що затриманий досить добре знає Кримінальний кодекс і на допитах тримається досить упевнено. Знайомі Михайла, з котрими ми спілкувалися, були впевнені, що він дійсно дуже велике цабе, генерал-майор міліції. Правда, все це люди його кола, особисто в мене відразу склалося враження, що це звичайний аферист, хоч і з певним талантом. Шахрайство з праце­влаштуванням, про яке він розповів, теоретично цілком можливе, однак за умови, що відбувалося воно в телефонному режимі (до речі, сам затриманий якраз і стверджує, що працевлаштовував своїх "клієнтів" по телефону, представляючись то одним, то іншим начальником і копіюючи потрібний голос). При візуальному контакті у співрозмовника, котрий навіть не дуже добре розбирається в ієрархії силових структур, одразу виникли би підозри, що перед ним звичайний аферист. Ми встановили, що заступник начальника ГУ МВС, чиїм голосом затриманий давав вказівки знайти респектабельного цигана, його не знав. Не виключено, що шахрай десь міг крадькома поспостерігати за міліцейським начальником, а потім скопіювати його голос... По епізоду з "поважним ромом" Михайло визнає свою провину, але лише частково. Він чесно розповідає, що дзвонив у чергову частину і давав розпорядження, однак факт отримання в потерпілого двох тисяч гривень категорично заперечує. Навіщо йому було влаштовувати цей спектакль? Михайло пояснює, наче чекав із-за кордону друзів, для котрих хотів влаштувати хороший прийом, при цьому не називає ні прізвищ, ні інших подробиць. Словом, розповідає казочки. У мене склалося враження, що організація таких "розіграшів" для затриманого — звична "робота", це, так би мовити, його природна стихія. Напевно, цього разу шахрай просто вирішив перевірити свою "кваліфікацію", а заодно заробити трохи грошей на кишенькові витрати...

"Сто п’ятдесят тисяч доларів? — перепитували клієнти. — Чому так мало? Я готовий дати 200—250 тисяч"

Слід визнати, що в Михайла були всі шанси вийти сухим із води в історії з респектабельним ромом. По-перше, сума в ній фігурує не дуже серйозна, тому ром, на думку шахрая, навряд чи наважився би звернутися до правоохоронців. А по-друге, якби і звернувся, то в його фантастичну розповідь про міністра внутрішніх справ навряд чи хтось повірив би. Однак дві тисячі гривень виявилися для потерпілого і його родини надто серйозною сумою, щоб просто так змиритися з її втратою, тому він усе-таки зважився звернутися в міліцію.

Працевлаштування на різноманітні посади в системі МВС та інших структурах, описане Михайлом, схоже на браваду, однак лише частково. Вдалося ж "заступникові начальника ГУ МВС" обвести навколо пальця кількох людей, причому не кого-небудь, а міліціонерів!

Редакція отримала можливість подивитися відеозапис, у якому Михайло описує свої "пригоди".

— Навчився я "працювати" на півдні України, — розв’язним тоном розповідає затриманий. — Був там якийсь час помічником мера обласного центру. Заношу якось шефові пошту, а він питає: "Є в тебе двісті доларів?" Я чесно зізнався, що таких грошей не маю. "Ну, добре — візьми ось папку з паперами, там сірий конверт. Це лист для тебе". Відкриваю конверт у себе в кабінеті, а там десять тисяч доларів. Питаю потім у свого приятеля, депутата міськради: "Що це за жест такий?" "Дурень ти, — відповів він. — Не вмієш працювати, то шеф хоче навчити тебе. Десять тисяч — це підйомні". Минає місяців п’ять-шість, та ж ситуація: заношу пошту, а шеф мені: "Терміново потрібні шістнадцять тисяч доларів". "Ніяких проблем!" — відповідаю. Заходжу в свій кабінет, беру з сейфа й приношу двадцять тисяч доларів. "Ха-ха! — сміється він у відповідь. — Що — навчився працювати?.."

...Що стосується працевлаштування в міліції, то про штатний розпис МВС мене консультували серйозні люди, так що систему я знаю добре. І якщо людина хоче генеральську зірку чи відповідну посаду, то чому б їй не допомогти? Часто бувало так: говорю про хорошу посаду і називаю ціну — 150 тисяч доларів. "Сто п’ятдесят тисяч? — перепитують. — Чому так мало? Я готовий дати 200—250 тисяч". А ви тут мені про якесь дрібне шахрайство говорите. Наче я, назвавшись міністром внутрішніх справ, наказав привезти цигана, щоб влаштувати його на роботу в міліцію за дві тисячі гривень!!! Хто ж у це повірить? Курям на сміх!..

Наприкінці розмови у відповідь на прохання продемонструвати свої артистичні таланти Михайло намагається скопіювати голос і гримасу Б. Єльцина. Виглядає сцена, наче дешева театральна імітація рівня сільського клубу. Однак якщо послухати голос у диктофонному записі, звучить дуже переконливо. Ось і не вір після цього, що звичайний аферист із середньою освітою й сержантськими вусами водив за ніс серйозних правоохоронців...

Зараз Михайло Ш. перебуває під арештом у слідчому ізоляторі, проти нього порушено кримінальну справу за ст. 190 ч. 2 Кримінального кодексу ("шахрайство"). Пошук жертв афериста триває...

Теги: аферист, злочин, МВС, шахрай

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати