Юрій БОНЬ: "Вірю, ми не завжди будемо глибинкою"

- Пане Юрію, що спонукало лікаря швидкої допомоги стати сільським головою?

- У ті неспокійні часи, хотілося зробити щось корисне людям. Адже, за великим рахунком, недовіра до тодішньої влади вже лилася через край. Ніхто нікому не вірив. Зваживши усі «за» та «проти», й вирішив йти на голову сільради. Тоді все здавалося безхмарним та досяжним. Ейфорія, що зачарувала усіх, надихала на звершення, підштовхувала до нових, ще незвіданих висот. Із трьох кандидатів на цю посаду пацканівці вибрали мене. Лише розрив у 25 голосів віддаляв мене від найближчого кандидата, колишньої голови села.

- Ейфорія минула, почалися будні...

-Так. І ці будні, я вам скажу - невеселі. Село - за 35 кілометрів від обласного центру, а відчуття таке, що набагато далі. Газифікація, каналізація, дороги, освітлення - нічого з перерахованого нема. Молодь приїздить лише на вихідні. Сільрада дотаційна. Роботі кінця-краю не видно. Але,, як то кажуть, очі бояться, а руки роблять. Із 16 депутатів сформовано чотири постійні депутатські комісії. Роботи вистачає усім. Нині вже видно деякі результати.

Завдяки голові правління ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» Василю Ковачу зроблено вуличне освітлення. Й це немало, адже протяжність села — сім кілометрів. Незабаром вивозитимемо сміття. По газифікації зроблено багато. Проведено підводящий та вуличний газопроводи.

Активно шукаємо спонсорів, але, як не прикро, інвестор, поки що, на рівні зацікавленості. Шкода, бо село надзвичайно вдало розташоване, так би мовити, в екологічно чистому регіоні. Є в селі й джерела з сірководневою лікувальною водою. А все це на фоні шикарних краєвидів та найчистішого повітря.

- Але ж молодь, яка звикла до цього, тягне у місто, де вирує життя.

- І це, думаю, найбільша проблема. Але й вона вирішиться. Нині у нашому садочку 16 вихованців,- у школі вчаться близько 120 діточок, і я впевнений, що вони вже не покинуть рідне село. А ми мусимо докласти максимум зусиль для того, щоб згодом у наше Пацканьово приїжджали з довколишніх сіл чи то працювати, чи то відпочивати. Роботи вдосталь. Головне - зрушити з місця, а далі піде, як по маслу.

- Але ж, один у полі - не воїн...

- А я й не кажу, що все зроблене - моя особиста заслуга. Команда однодумців, які підтримують усі ідеї — головне. Новий секретар Тетяна Лесьо, головний бухгалтер Галина Павлей, землевпорядник Степан Гаврилець, колишній секретар сільради з 11-річним стажем, а нині касир-рахівник Марія Січка. Справжні, надійні та ініціативні члени команди. З числа активних депутатів хотілося б назвати Михайла Білея та Магдалину Гебур, які суттєво допомагали під час газифікації. Не можу не згадати ініціаторів свят, що проходять у селі. Насамперед, це завідуюча клубом Тетяна Мерв'як та завідуюча бібліотекою Ганна Лендєл. Тісно співпрацюємо з дільничим Ярославом Мешком. Усіх не перерахуєш. Адже кожен із жителів села щось зробив. Хтось складав сценарій до свята, хтось вів усі бухгалтерські документи з газифікації. А хтось стояв поруч і все це критикував. Й за це спасибі! Осторонь жоден не залишився.

Проблем, звичайно, ще багато. Але сподіваюся, що за моєї каденції їх список суттєво скоротиться.

Користуючись нагодою, запрошую інвесторів у екологічно чисте Пацканьово. Вкладаючи гроші у наше село, ви вкладаєте у майбутнє. Гірське повітря, невеличкі потічки, гарні місця — усе, що потрібно для здорового відпочинку, ви знайдете саме у нас.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати