А поміж тим іскрометними гумористами може похвалитися чи не кожен український регіон, просто їм не надають можливості показати себе на всю Україну: Павло Чучка, Михайло Чухран, Мирослав Дочинець, Володимир Бедзір можуть спокійно представляти Закарпаття на всеукраїнському рівні.
Але, окрім творів, має бути ще й виконавець, який талановито подасть сміховинки зі сцени. І тут у нас справді ситуація критична, хоча чи не в кожному районі є весільні старости, які за вмінням розсмішити не поступаються заслуженим та народним артистам. На жаль, їхні амбіції не сягають великої сцени.
Тому справді великою подією для області став творчий вечір одного з таких народних старост Юрія Мельника, який відбувся минулого тижня у Довгому. Гарно зрежисована і продумана зустріч залишила після себе море сміху й оптимізму. Маємо таки таланти гідні найкращих українських сцен! Треба їх тільки підтримувати і не ховати у скрині.
Юрій Мельник навіть смішно народився: 1 квітня. Уже з шостого класу читав гумор на сцені. Мріяв стати актором. Закінчив Київський університет культури як режисер масових заходів. Працював на Миколаївщині, де неодноразово виступав у Миколаївському будинку культури. І хоча пропонували залишитися, повернувся на рідне Закарпаття.
Десять років очолював Будинок культури у Кушниці. Нещодавно став директором Довжанського будинку культури. Відомий ще й у районі як фотограф. Пристрасть дивитися на світ через об'єктив успадкував від батька.
Завжди мріяв про творчість. Лауреат Всеукраїнського конкурсу гумору, «Карпатського словоблуда», обласного конкурсу декламаторів імені Івана Ірлявського. Від Євгена Дударя має персональну грамоту - «Професійний гуморист України". Оскільки текстів бракує, то доводиться й самому перекладати. Виступав і разом із театром гумору «Шарж».
Тож, давно визріла потреба власного творчого вечора. Але якось усе не наважувався. І от з ініціативи начальника Іршавського відділу культури, поета Василя Кузана повний зал Дов-жанського Будинку культури таки побачив свого земляка на сцені.
Особливістю Юрія Мельника є те, що він виконує гумор не заради гумору. Завжди в його мініатюрах присутній глибокий підтекст. Недарма ж за своє кредо гуморист обрав нести людям добро. Ми ж побажаємо цьому самобутньому талантові невдовзі провести свої творчі вечори і в Іршаві, Ужгороді, Мукачеві, Хусті. Аби український гумор знали не тільки по затертих книжках та анекдотах.
Олександр ГАВРОШ, "Старий Замок "Паланок".
09 лютого 2007р.
Теги: