Пасхальне привітання Преосвященного владики Мілана

Дорогі браття у священстві, преподобні браття і сестри у монашестві, дорогі брати і сестри у Христі!

Знову надходить до нас празник Пасхи – Христового Воскресіння. Празник, який визначає не тільки літургійний церковний календар, але одночасно і наше життя. Взагалі можемо сказати, що життя людини – це Пасха. Пасха як перехід, як подорож, як певний рух. Тому пасхальний аспект життя Церкви, який є виразом воскреслого Христа, що постійно перебуває у русі, повинен проявлятися  у всьому. Без нього не може існувати дійсної та дієвої зустрічі із воскреслим Христом, свідками якого ми покликані бути у цьому світі.

З допомогою Божого провидіння я зміг з Вами святкувати сім разів Пасху як Апостольський Адміністратор Мукачівської єпархії, керуючи нею від імені Святішого Отця. Тепер, коли мене Вселенський Архієрей Бенедикт XVI Папа Римський призначив єпархіальним єпископом цієї єпархії, хотів би розпочати святкування празника Пасхи як щось нове, як нову дію, як заклик до певного напрямку. Пасха, що в певному змісті означає перехід від смерті до життя, з рабства гріха до свободи Божих дітей, – це є нова зустріч із Божою любов’ю. В цьому контексті порозважаймо над тим, чим властиво є єпархія – місцева Церква і служба єпархіального єпископа в ній. В Кодексі канонів Східних Церков в каноні 177 § 1 читаємо: "Єпархія є частиною Божого народу, довіреною пастирській опіці Єпископа, якому допомагає пресвітерій, так, щоб вона, тримаючись свого Пастиря і згуртована ним у Святому Дусі через Євангеліє і Євхаристію, утворювала партикулярну Церкву, в якій справді присутня і діє єдина, свята, католицька й апостольська Христова Церква." В догматичній конституції Другого Ватиканського собору Про Церкву сказано, що єпископ є видимою основою і фундаментом єдності у своїй єпархії (пор. Lumen gentium, 23). Це означає, що єпархія не є чимось абстрактним, але конкретна спільнота віри, яка перебуває в єдності, гарантом якої є єпархіальний єпископ. Єпархія – це місцева Церква, де б мали і неохрещені або далекі від Церкви зустріти воскреслого Христа.

Отож, мусимо запитати самі себе, чи наші стосунки в наших парафіяльних спільнотах можуть допомогти нашим віддаленим братам і сестрам зустрітися із воскреслим Христом? Для того, щоб це могло здійснитися, найперше наші парафіяльні спільноти повинні стати місцем прощення, де Тайна покаяння не являється лише передпасхальною формальністю. І де прощення є виразом того, що воскреслий Христос діє в нашому житті. Цей дух прощення випливає передусім із того, що ми вчимося пізнавати Того, хто є Спасителем нашого життя. Тому всіх вас заохочую словами апостола Павла з Першого послання до Тимотея: "Заки я прийду, віддавайся читанню…" (1 Тим 4,13). Читання Божого Слова та його сприйняття до особистого життя нам допоможе покращити наші парафіяльні стосунки та зокрема наші стосунки в родинах.

Родина повинна є тим першим місцем, де дитина, а потім і молода людина формується у вірі через спільну молитву, читання Божого Слова та спільного прощення. Другим місцем є парафіяльна спільнота, яка є місцем літургійного святкування Євхаристії, Божественної Літургії. І як говорить ККСЦ "через Євангелію та Євхаристію" утворюється місцева Церква.

Браття і сестри, всі ми покликані до того, щоб разом спільними зусиллями показувати своїм життям те, що Церква є видимим знаком Божої любові та єдності. Це є моє побажання та одночасно запрошення для всіх. Воскреслий Христос має оселитися в нашому серці, а відтак через нас діяти у цьому світі, приносячи йому спасіння.

На завершення бажаю всім Вам, дорогі браття і сестри, і всім християнам нашого краю та  цілої України радісної Пасхи.

ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ! ВОІСТИНУ ВОСКРЕСЕ!

Владика МІЛАН
в Ужгороді, в єпископській резиденції
на празник Світлого Воскресіння Христового,
2010 року Божого

Теги: Пасха, Воскресіння

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати