На Закарпатті не вистачає шкільних автобусів

Держава подбала лише про дітей із села

Для школярів, котрим добиратися на навчання потрібно 10-15 хвилин ходи від оселі, питання шкільних автобусів не актуальне. Але таке щастя мають далеко не всі дітлахи. Адже нерідко батьки, віддаючи своє чадо до школи, керуються не принципом де ближче, а де якість навчання краща. Відтак учні йдуть на науку не до школи, що у їх мікрорайоні чи селі, а до тої, що "у центрі". І саме для таких дітей у цивілізованих країнах регулярно курсують шкільні автобуси. У законодавстві України також згадується про те, що діти кожного села чи міста можуть безкоштовно доїжджати до школи. А окрім того, на міських чи приміських маршрутах учні мають право на проїзд зі знижкою. Якщо конкретніше, то стаття 21 Закону України "Про середню освіту" говорить, що "Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Мініст­рів України". А у статті 32 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" йдеться, що до компетенції місцевого керівництва усіх рівнів належить "забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів". Це на папері. У реальності, як завжди, ситуація дещо інша.

Загалом, сільським школярам щодо безкоштовних перевезень пощастило більше, ніж міським – ще 16 січня 2003 року Кабінет Міністрів України (тоді його очолював нинішній Президент України – Авт.) прийняв постанову № 31, якою затвердив програму "Шкільний автобус". Стосувалася вона перевезень школярів саме у сільській місцевості. У документі йшлося, що закупити автобуси для учнів українських сіл до 2010 року мають як за гроші державного бюджету, так і за кошти обласних та районних скарбниць. Як розповів "Замку" начальник управління освіти і науки Закарпатської ОДА Михайло Мотильчак, із 2004 по 2009 роки у Закарпатті в рамках цієї програми з’явився 51 автобус, куплений за гроші обласного бюджету, та 23, придбані за рахунок районних скарбниць. Урядовці ж "чотириколісними" наших дітей радували не дуже. У 2006-му із запланованих 17-ти купили лише 3, у 2007-му із 17-ти – жодного, у 2008-му із запланованих 5-ти дали 4, а торік із 21 знову не купили жодного. Отож, для завершення програми "Шкільний автобус"

Закарпаттю залишилося придбати ще 49 машин.

Востаннє наша область отримала 15 нових "школяриків" автомарки "Іван" напередодні Нового року, але їх нам дали не в рамках програми "Шкільний автобус", а тому, що 6 районних відділів освіти перемогли у спеціальному конкурсі Міносві­ти (про це "Замок" детально писав у № 52 (964) від 30 грудня 2009 року – Ред.).

Отже, як бачимо, сільські учні нашої області вже мають автобуси, на яких можна безкоштовно дістатися до школи. Крім того, діти із закарпатських сіл таки мають можливість проїхатися зі знижкою або й безкоштовно на приміських автобусах. Принаймні, у цьому кореспондента запевнив заступник голови правління ВАТ "Закарпат­автотранс" Ваграм Мкртумян. За його словами, вимоги статті 21 Закону України "Про середню освіту" в області дотримуються: дітям від 6-ти до 14-ти років при пред’явленні учнів­ського квитка у касах усіх закарпатських автовокзалів у період із 15 вересня до 15 травня (дивно, чому на дітях економлять місяць? – Авт.) продадуть квитки на приміський автобус із 20-відсотковою знижкою. Також учні у селах можуть безкоштовно (!) їхати на приміському автобусі до своєї школи на відстань до 3 кілометрів. Як каже пан Мкртумян, такі умови проїзду школярів перевізникам на конкурсі поставив замовник – Закарпатська облдержадміністрація. Тож якщо хтось із водіїв відмовляється брати дітей, треба звернутися на автовокзал зі скаргою на нього.

У місті школярі мали би платити за проїзд 1,2 грн.

На жаль, нагадати перевізникам про законодавство, як показує практика, не здатна влада у містах – в ужгородському транспорті жоден водій не робить учням 20-відсоткову знижку, як того вимагає стаття 21 Закону України "Про середню освіту". Хтось скаже, мовляв, а для чого: "маршрутка" в місті коштує 1,5 грн., чи комусь допоможе, якщо учень заплатить 1,2 і зекономить 30 копійок? Насправді допоможе: за 60 копійок у класичній шкільній їдальні можна купити булочку із чаєм.

Тут виникає інший нюанс: у законодавстві не вказано, чи стосується положення про проїзд зі знижкою учнів та вчителів лише в автобусах зі звичайним режимом руху, чи й у тих, що працюють у режимі "маршрутне таксі"… Стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" говорить, що "звичайний режим" – це "перевезення пасажирів автобусами на  маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху", а "маршрутне таксі" – це "перевезення  пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті  загального  користування  за  розкладом  руху,  в  якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування  автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорож­ньо­го руху".

Оскільки більше ні на які суттєві різниці між цими двома режимами Закон не вказує, то можемо припустити, що вимога про пільгове перевезення школярів таки стосується і маршрутчиків. Тим більше, що на міських рейсах в Ужгороді й Мукачеві автобусів зі звичайним режимом руху немає – маршрутками у нас стали і швидкі мікроавтобуси, і великі та повільні авто на кшталт "ПАЗиків".

Начальник управління освіти Мукачівського міськвиконкому Терезія Тіба у коментарі "Замку" зазначила, що питання перевезень дітей, які живуть далеко від своєї школи, у місті над Латорицею вивчалося, однак механізму, як їх організувати, поки так і не знайшли. Терезія Василівна зазначила, що не погано було б, аби у приватних перевізників, що курсують місь­кими маршрутами, особисто з’явилося розуміння цього питання – тоді б воно вирішилось. Утім, відрадно, що більшість дітей Мукачева вчаться у близьких від дому школах. Тому питання, як і за скільки доїхати до навчального закладу, стоїть перед порівняно малою кількістю учнів.

Шкільні автобуси Ужгорода: один зник, решта два – на "вічній" стоянці

А от обласний центр Закарпаття ще донедавна був містом, у якому спеціальні шкільні автобуси для дітей курсували регулярно і безкоштовно. Як повідав "Замку" Віктор Погорєлов, мер Ужгорода у 2002-2006 роках, ідея виділення для ужгород­ських школярів окремих автобусів зі спеціальними маршрутами виникла ще у 2-ій половині 90-их. Тоді для цього міська влада орендувала в "АТП-12107" автобуси "Ікаруси" (так звані "гармошки"). Однак їх технічний стан уже тоді був жахливим. Відтак у 1998 році міські чиновники за гроші, котрі залишилися після проведення у місті протипаводкових робіт, купили для шкільних маршрутів від завода-виробника три нові "ЛАЗи". Ці автобуси і возили дітей містом до 2006 року. Особливо ці маршрути були корисні для школярів із віддалених мікрорайонів: Горян, Радванки, Дравець. Із приходом нової міської влади, зокрема і нового "старого" мера Сергія Ратушняка, ці автобуси якось непомітно зникли, як власне і шкільні маршрути. Нині два із цих "ЛАЗів" стоять на території КАТП у занедбаному стані, куди подівся третій – невідомо.

Ще кілька років тому в Ужгороді можна було помітити один шкільний автобус-"гармошку", котрий возив дітей із села Барвінок та мікрорайону Дравці на площу Ш. Петефі й назад. Однак нині цей маршрут також зник, а саму "гармошку" в "АТП-12107" вже порізали на металобрухт.

Автор матеріалу спробував дізнатися думку щодо теми шкільних автобусів в обласному центрі начальника управління освіти Ужгородської міськради Володимира Огара, однак він у час домовленої зустрічі терміново відбув на нараду до одного із дитсадків. Утім, один із пра­­цівників управління у не­офіційній розмові підтвердив, що в Ужгороді нині дійсно немає шкільних автобусів, бо у місцевої влади нібито відсутні гроші на їх утримання. Також працівник додав, що, за його даними, до Ужгорода із навколишніх сіл доїжджають щонайменше 1500 учнів, які ще донедавна були забезпечені шкільним транспортом, а нині мусять їхати на загальному.

Тішить тільки те, що нині в Ужгороді більшість дітей навчаються недалеко від своїх шкіл. Однак нестача місць у дитсадках свідчить, що у найближчі кілька років так само може бракувати їх і для учнів у школах. І тоді батьки будуть змушені давати дітей не до найближчих ЗОШ, а туди, де буде можливість. До речі, така ситуація в обласному центрі склалася в 90-их роках – наприклад, жителі Нового району віддавали своїх чад до шкіл ближче до центру, бо єдина тутешня школа № 19 не вміщала їх усіх. Тоді діти  їздили на шкіль­них автобусах. Як бачимо, нинішньому поколін­ню учнів щастить менше – возити їх безкоштовно теперішня ужгородська влада поки не бажає.

Теги: шкільні автобуси, школярі

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати