Наші люди у "спокійній країні"

Про Чехію закарпатці знають не з чиїхось розповідей. Свого часу наш край перебував у складі Чехословаччини (той період і досі дехто вважає "золотим часом"), нині чимало наших людей працюють і постійно мешкають у цій країні. Однак, час од часу чуємо про проблеми, з якими доводиться стикатися нашим громадянам на чужині (а для когось уже й другій батьківщині). Тож ми попросили детальніше розповісти про них Надзвичайного і Повноважного Посла України у Чеській Республіці Івана Грицака – людину, обов’язком якої є захист прав та інтересів українців у цій державі.

Без посередників
 

– Іване Юрійовичу, скільки громадян нашої країни, за вашими даними, нині перебуває у Чехії? З яких регіонів України набільше людей відвідують сусідню державу?

– За нашою інформацією, нині в Чеській Республіці легально перебуває близько 135-140 тисяч громадян України, з них близько 130 тисяч мають дозвіл на довгострокове або постійне проживання в Чехії. Це другий показник серед загальної кількості іноземців, які перебувають у країні, та перший серед іноземців із нешенгенських країн. Більшість наших співвітчизників перебуває в Чехії з метою працевлаштування. Досить багато також приїжджає сюди українських туристів та студентів. Як відомо, Чеська Республіка славиться своїми пам’ятними місцями і вищими навчальними закладами.
У Чехії проживають вихідці з усіх регіонів України та більшість людей приїжджає з західних областей (найбільше із Закарпатської, Івано-Франків­ської, Львівської).

– Цьогоріч 22 березня під вашим головуванням відбулось чергове засідання Координаційної ради українських діаспорних організацій у ЧР. Серед питань, які обговорювалися, було й щодо підготовки до другої конференції з проблем легального перебування та працевлаштування громадян України на території ЧР, яка має відбутися 27 квітня нинішнього року. З якими саме проблемами працевлаштування найчастіше стикаються у Чехії громадяни України?

– Більшість із тих проблем, з якими наші громадяни стикаються в Чехії, пов’язані з їхнім працевлаштуванням. Спектр цих питань достатньо широкий. Основною проблемою є працевлаштування громадян України через посередницькі структури. Колишня так звана "клієнтська система", що стихійно діяла в Чехії 90-их років, коли робітник мав сплачувати половину свого місячного заробітку посереднику за сприяння в пошуку роботи та легалізацію в країні, останнім часом цивілізувалась: держава почала регулювати відносини працедавець – посередник – робітник, були внесені відповідні зміни до чеського законодавства та, відповідно, збільшений державний контроль за діяльністю посередницьких структур. Але, все одно, до цього часу ми спостерігаємо численні випадки порушення прав наших громадян із боку посередників: це й затримка, невиплата або ж виплата в значно меншому розмірі заробітної плати, збільшення робочого дня, порушення права на відпочинок, відпустку, відсутність соціальних гарантій. У деяких випадках, коли форми вказаних порушень набувають рівня злочинів, зокрема торгівлі людьми, у справу втручається чеська полі­ція.

Українці в більшості випадків зайняті на роботах з важкими умовами, мають порівняно низьку оплату праці – 500-700 доларів США на місяць. Частіше за все вони погоджуються на це, по-перше, через неспроможність працевлаштуватись у себе на батьківщині, по-друге, через обмежену кількість вакантних робочих місць та високий рівень конкуренції.

Окрім того, значну роль у становищі наших громадян відіграють хвилі чеської полі­тичної кон’юнктури у сфері міграції – періодичні акції, направлені на зменшення кількості іноземців у ЧР: обмеження видачі робочих віз, оформлення та продовження дозволів на працевлаштування, довгострокове перебування в країні. Це, на мій погляд, створює у багатьох моїх співвітчизників відчуття невпевненості у завтрашньому дні.

Саме з цією метою, нинішнього року Посольство організовує конференцію з питань легального перебування та праце­влаштування громадян України в Чеській Республіці, в роботі якої візьмуть участь представники українських та чеських органів державної влади, українських та чеських громадських, правозахисних організацій. Нашою метою є осягнути коло тих проблемних питань, пов’язаних із працевлаштуванням та перебуванням у Чехії, з якими стикаються українці, та виробити спільне з чеськими колегами бачення розв’язання цієї проблематики, сформулювати як стратегію, так і тактику з вирішення актуальних нині питань.

Можемо себе захистити

– Свого часу ЧР запровадила відверто дискримінаційну вимогу до українців подавати медичну довідку для отримання візи. Нині ця вимога скасована. З чим це пов’язано і чи докладало Посольство України зусиль для того, щоб чеська сторона відмінила своє рішення?

– Вже з першого дня, коли чеська сторона повідомила нас про запровадження згаданої вимоги, було очевидно, що цей крок не сприятиме нормальному розвитку двосторонніх міграційних відносин та ляже додатковим тягарем на плечі україн­ських громадян, які й без того мусили підготувати чималий перелік документів для подачі на оформлення чеських національних віз. Тому і Міністерство закордонних справ, і Посольство докладали максимум зусиль, щоб скасувати згадану вимогу. Чеська влада пішла нам назустріч. Відміна вимоги подання медичних довідок про відсутність СНІДу та інших тяжких інфекційних хвороб, скажу відверто, вважаю нашою першою вагомою перемогою.

– З якими загрозами і проблемами найчастіше зустрічаються громадяни України в Чехії?

– Як я вже зазначав, більшість проблемних питань для українців у Чехії пов’язано перш за все з їхнім працевлаштуванням. Окрім того, наші співвітчизники стикаються з проблемами соціальної адаптації: мовний бар’єр на початкових етапах перебування у Чехії, незнання в повній мірі своїх прав і, відповідно, неможливість ефективно їх відстоювати.

Загалом, Чехія – досить комфортна та спокійна для проживання країна. Чимало наших співвітчизників залишаються тут на довгі роки, заводять сім’ї, народжують дітей. Тому наш прямий обов’язок – допомагати їм краще соціально адаптуватись, захищати їхні права, сприяти реалізації їхніх інтересів. Та, що не менш важливо, зберегти свою українську ідентичність.

– Чи має наше дипломатичне представництво достатньо можливостей для повноцінного захисту прав громадян України, які перебувають у ЧР?

– Гадаю, що можливостей для захисту інтересів україн­ських громадян у нас достатньо. У Посольстві створені необхідні механізми для цього, організована відповідним чином робота. Використовуємо весь наявний інструментарій, передбачений як українським законодавством, так і нормами міжнародного права, водночас намагаючись індивідуально підходити до кожного, хто звертається до нас. Зрозуміло, що для суттєвого покращення роботи необхід­но додати фінансування і кадрове забезпечення. Але ми не сидимо склавши руки.

– На вашу думку, наскільки толерантною є політика чеської влади щодо українців? Чи відбулися якісь зміни у ставленні до українців? Свого часу ЗМІ повідомляли про невмотивовані затримання наших громадян чеською полі­цією...

– Чеська сторона щодо іноземців відстоює власні національні інтереси. Це є зрозумілим. Як і те, що будь-які кроки, спрямовані на додаткове регулювання питань, пов’язаних із перебуванням тут іноземних громадян, найбільше помічаються саме на українцях, які переважають серед іноземців у Чехії. У цьому зв’язку під час наших зустрічей із представниками чеської влади ми намагаємось довести, що з огляду на таку значну кількість наших громадян, які живуть і працюють у Чехії, необхідно будувати відповідні індивідуальні підходи до українців. Хочу сказати, що чехи розуміють це і цінують українців, які завдяки своїй працездатності роблять вагомий внесок у розвиток чеської економіки.

Хотів би також відмітити, що у цьому зв’язку останнім часом покращуються наші відносини з чеськими державними органами. Налагоджено ефективну співпрацю з ключовими міністерствами Чеської Республіки, зокрема з Міністерством внутрішніх справ.

Щодо арештів та затримань можу сказати, що, за нашою інформацією, більшість українців затримується чеською поліцією через скоєння злочинів та адміністративних правопорушень, у тому числі у зв’язку із порушеннями режиму перебування в країні. У більшості випадків вина у скоєнні злочинів доводиться в судовому порядку.

Дружимо землями

– Чимало українських областей мають безпосередні дружні зв’язки з чеськими регі­онами. Зокрема Закарпаття співпрацює з краєм Височина. Ви у березні нинішнього року мали зустріч із керівником уряду цього краю. Які питання обговорювалися і яких спільних проектів слід чекати найближчим часом?

– Згадана зустріч із керівником уряду краю Височина паном Кадлецом була надзвичайно результативною і, я б сказав, багато в чому повчальною. На мою думку, набутий протягом досить короткого часу досвід міжрегіонального співробітництва між Закарпатською областю та краєм Височина (відповідна угода була підписана у лютому 2009 року) являє собою модель, гідну наслідування. У цьому контексті ми, зокрема, досягли домовленості щодо здійснення низки заходів, зокрема на рівні Парламенту ЧР, що мають на меті пропаганду і поширення цього досвіду в практиці співробітництва між іншими регіонами України та Чехії. Йдеться, насамперед, про орієнтування сторін виключно на практичні результати (нехай це поки що відносно невеликі проекти), наявність чіткого механізму їх фінансової підтримки шляхом створення спеціального фонду VIZA.

Ми високо цінуємо той факт, що восени 2009 року керівництво краю Височина оперативно прийняло рішення про виділення 200 тисяч крон для боротьби з епідемією грипу на Закарпатті.
Нинішнього року в низці населених пунктів Закарпаття за допомогою чеських партнерів буде здійснено ремонт та реконструкцію дошкільних закладів і шкіл. Чеська сторона планує також взяти участь у реконструкції Мукачівського замку "Паланок", організації тут експозиції історичних документів. Нарешті, закарпатські діти із соціально слабких родин одержать змогу провести частину літніх канікул у чеських відпочинкових центрах.

– Ви родом із закарпат­ської Ужгородщини, історик за фахом, працювали в органах місцевої влади. Як стали дипломатом?

– Так, я народився у селі Червоне, що на Ужгородщині, тут навчався у початковій школі, згодом закінчив Чопську СШ. Працював на залізниці, відслужив в армії. Опісля вступив та закінчив історичний факультет УжДУ, працював у комсомольських, партійних, радян­ських органах у різних регіонах Закарпаття. У 1994 році перебрався до Ужгорода, де працював заступником голови обласної держадміністрації.
Але протягом усього свого життя мріяв стати дипломатом, самотужки вчив чеську, словацьку мови, трохи знав угорську, оскільки сусідні села з моїм рідним Червоним майже на 100 % угорськомовні.
Довший час був у резерві в МЗС України, а у 1998 році мені запропонували роботу в Посольстві України в Чеській Республіці на посаді радника з полі­тичних питань. У червні 2009 року Президент України призначив мене Послом нашої держави.

– Часто буваєте на "малій" батьківщині?

– На жаль, ні. І не тому, що не маю бажання, а тому, що не дозволяє завантаженість у роботі, окрім того, не маю права відлучатись із країни перебування без згоди та дозволу Міністра. І хоча в рідному селі нікого з родичів не залишилось, за першої нагоди відвідую сільський цвинтар, на якому покояться батько і мати. Йду до них, щоб поділитись у думках усім, що маю, що тривожить і болить.

– Де відзначатимете Великдень і що можете побажати землякам до свята?

– Великдень святкуватиму в Празі. Хотілось би вдома, на Закарпатті, але не виходить. У пасхальний тиждень у Празі Президенти США Барак Обама та РФ Дмитро Мєдведєв підписуватимуть новий Договір про скорочення стратегічної наступальної зброї. Потрібно бути на робочому місці. Така доля дипломата. Ти повинен бути там, де цього вимагають інтереси держави.

Землякам хочу побажати веселих пасхальних свят, щоб усі були здорові і щасливі. Бережіть наш край, примножуйте його красу, творіть добро – і воздасться вам. Миру вам і злагоди. Хай береже вас Бог!

Теги: посол, Іван Грицак, Чехія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати