На Закарпатті два Василі забили третього до смерті

Потерпілого доставили у Тячівську районну лікарню. Та допомога нещасному вже не знадобилася – травми виявилися смертельними. Медики діагностували у покійного забійні рани верхньої та нижньої губи, перелом кісток носа, крововиливи на внутрішній поверхні м’яких тканин голови, тім’янної і потиличної областей зліва, масивну   гематому справа з ознаками здавлення головного мозку, інші побої. Лікарі стверджували:  ці  травми призвели до   спірації крові в дихальні шляхи, що й   спричинило смерть.

Про виявлення страшної знахідки невдовзі стало відомо і співробітникам чергової частини  Тячіського райвідділу ГУМВС.

Це трапилося ще в  квітні 2005 року. Тоді на місце  події виїжджала посилена слідчо-оперативна група, яка здійснила відповідні першочергові заходи.  Правоохоронці, зокрема,  звернули увагу на сліди боротьби біля дороги. Зважаючи на резонансний злочин, на допомогу тячівським розшуковикам приїхали їхні колеги з управління карного розшуку. Роботу міліції ускладнювала та обставина, що злочин був скоєний уночі. Правда, хтось міг щось чути або бачити, як це завжди буває.  Так сталося  і цього разу.  Одна з місцевих жительок, пані Калина,  повідомила:  вночі до неї приходив 27-річний сільський інвалід  Василь Думнич.  Напередодні  молодик просив допомогти відправити його маму в лікарню.  Калину  здивував його пізній візит. Окрім цього, Василь був досить схвильований і  казав, нібито когось вбив. Господиня тоді не повірила гостеві і вигнала його з хати.  Подумала, що той випив зайвого і верзе казна-що. Слова Калини згодом  підтвердили й інші жителі села. Люди розповіли, нібито бачили   уночі  Василя  Думнича та його приятеля, 31-річного Василя Москаля.  Чоловіки були  добряче розігріті спиртним, а головне --  у закривавленому одязі... 

Варто сказати, що  Василя Думнича правоохоронці знали досить добре. За скоєння різного роду кримінально-карних діянь молодик двічі побував на лаві підсудних. Шукати підозрюваного довелося недовго – його знайшли вдома.  Зрештою, на милицях (не мав ноги) далеко  втекти  він просто б  не зміг. Зрозумівши, що міліція вже про все знає, та й закривавлений одяг і милиці свідчили не на його користь, змушений був зізнатися у скоєному. Тим часом правоохоронці  кинулися шукати Василевого спільника Москаля. Однак той, відчувши, мабуть, що  запахло смаленим,  кудись раптово зник. Пізніше з’ясувалося: Василь Москаль виїхав на заробітки в Москву. Вочевидь,  сподівався якийсь час пересидіти у білокам’яній, поки все втихне. Невдовзі у столицю Російської Федерації виїхала група оперативників, котра й затримала підозрюваного. Тепер вже обоє підозрювані  стали розповідати, що трапилося тієї   злощасної ночі...

Напередодні Василь Думнич відправив свою маму в лікарню.  Запросив до себе приятеля, щоб той допоміг дати йому раду  по господарству.  Коли  прийшов Василь Москаль, не обійшлося без оковитої. Потім обидва вирішили відвідати Василеву матір в лікарні. Щоб було веселіше, прихопили зі собою  літрову пляшку самогонки.  Поверталися додому досить пізно. Уже в селі вирішили перепочити і присіли на лавицю. У нічній темряві до них підійшов якийсь чоловік,  привітався. Це був Василь Штаєр. Він також десь добряче випив. Запальничкою освітив  обличчя Москаля і  невдоволено хмикнув, мовляв: ти мені щось, чоловіче, не подобаєшся.  Далі вдарив Москаля в обличчя. Обидва Василі, за їхніми словами, просили Штаєра  заспокоїтися й запропонували  разом  випити. Перехилили по 50 грамів оковитої. Тоді вже  третій приятель  сказав, що піде додому по горілку, аби у свою чергу пригостити їх.  Та Москаль і Думнич  заперечили, бо поспішали додому. Трохи відійшовши, зупинилися, запалили цигарки. І тут побачили,  що до них наближається  надокучливий Штаєр. Обурюючись, чому компаньйони його покинули, чоловік підбіг  до Москаля і вдарив його по голові. Другий удар завдати не вдалося. Приятелям набридли його вибрики, тому вони вирішили провчити недавнього компаньйона. Але явно перестаралися. Коли селянин непритомний            упав на землю, усвідомили, що накоїли щось жахливе і  швидко покинули  злощасне місце.

Після завершення слідства, справу розглянув суд. На процесі Думнич свою вину не визнав, відмовлявся від показань,  котрі дав на досудовому слідстві. На своє виправдання  стверджував, що з потерпілим вони випили по 50 грамів горілки й потім розійшлися. А  пізніше, його  підібрали якісь незнайомці на білій "Ниві". Не вважав себе винним і Москаль. Він  нібито лише захищався. Вина його лише в тому, що після цієї пригоди переховувався. Просив суд його виправдати. Феміда аргументовано довела вину обох підсудних.  За виголошеним вироком,  Василя Думнича та Василя Москаля засуджено до семи  років ув’язнення кожного. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду вирок залишено без змін.

Теги: смертельний, травми, лікарня, непритомний, вбив

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати