Назбиравши необхідну суму коштів, він звернувся в один із автосалонів, що знаходився в його рідному райцентрі. Заплатив приватному підприємцю, який здійснює діяльність у цьому автосалоні, понад 108 тисяч гривень на початку липня 2009 року, отримав квитанцію про оплату, і ... до цих пір чекає на автівку.
Звертався до бізнесмена неодноразово: і усно просив, і письмово викладав свої вимоги, до речі, абсолютно справедливі - жодної реакції від підприємця не отримав. Хоча ні, на початку жовтня 2009 року дочекався повідомлення з автосалону, у якому йшлося, що постачальник незабаром розпочне виписку документів на автомобіль потрібної закарпатцю моделі і тоді фактично придбане ще у липні авто можна буде забрати.
"Незабаром" не настало в тому самому місяці, ні в наступному, тож зневірений закарпатець в кінці листопада звернувся із письмовою заявою до підприємця, у якій попросив повернути свої гроші і відсотки за їх користування.
Закінчився листопад, грудень. Ні автомобіля, ні грошей Іван Микульчинець так і не побачив. Тому і звернувся до ДПА у Закарпатській області з проханням перевірити діяльність підприємця та вжити до нього заходів.
Податківці у межах своєї компетенції провели перевірку щодо наявності дозвільних документів та контрою за проведенням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу. Викладені у заяві факти підтвердилися. З’ясувалося, що кошти, які підприємець отримав за автомобіль, він не оприбуткував – тобто не показав ні у Книзі обліку доходів та витрат, яку зобов’язаний вести як суб’єкт підприємницької діяльності, ні в квартальній звітності. Гроші ніби розчинилися у повітрі. Але тільки не для податківців, які нарахували підприємцю штрафну санкцію у п’ятикратному розмірі від суми неоприбуткованої готівки, як того вимагає податкове законодавство, що регулює готівкові розрахунки.
Отож тепер, крім того, що бізнесмен має повернути своєму земляку кошти або надати вибраний ним автомобіль, він ще й заплатить до бюджету більше півмільйона гривень.