З розпадом Радянського Союзу, за часів так званого періоду "Перебудови", періоду "Застою" усе пішло шкереберть. Система почала давати збої та тріщини, відчувалося нестача коштів, усе частіше відчувалося нестача запчастин, потоки пасажироперевезень з кожним роком зменшувалися у зв'язку зі скороченням робочих місць. Це усе призвело до розпаду так званої "Системи" управління, за яким у подальшому і відбувся крах пасажирських перевезень таких, як ми їх колись знали.
Ця ситуація не оминула і Міжгірське АТП, та і з рештою саме селище Міжгір'я.
Будучи ще простим підрприємцем, я ніколи не задумовувався над існуванням проблеми перевезень пасажирів, адже маючи власний транспортний засіб, ніколи не відчуєш повноти потреби у функціонуванні громадського транспорту. Прийшовши на посаду управлінця, вивчивши найактуальніші проблеми, які необхідно було вирішувати на посаді селищного голови, з'ясувалося, що однією з таких проблем є відсутність регулярного міського сполучення. Міжгірське автотранспортне підприємство перебувало у скрутному становищі, рейси міського сполучення здійснювалися нерегулярно, хаотично, інколи тільки у ринкові дні, а бували періоди, що і взагалі потоків міського сполучення не спостерігалося.
Озброївшись проведеними розрахунками, відстоявши разом зі своєю командою перший наш бюджет, а це бюджет громади селища та прилеглих сіл, прийнявши необхідні рішення, селищна рада створила свій власний невеликий автопарк при комунальному підприємстві. Ми закупили декілька одиниць техніки, серед яких були і два новенькі автобуси. Можливо закупивши цю техніку громада щось і недоотримала, проте це вартувало того.
В селищі Міжгір'я закурсували автобуси міського сполучення. Це напрямок "Турбаза-Грабовець, Грабовець-Турбаза", цим самим охопивши майже усю територію селища. Згодом маршрути поширилися і на Дешево, Стригальні, Запереділля. Система почала відновлюватись. Маршрути виконувались вчасно згідно графіку. Неодноразово здійснювали перевезення селищних діточок на різні екскурсії, вірян до храмів, що відображалося великою вдячність усього нашого населення. Пенсіонерів та школярів перевозимо безкоштовно.
Проте якщо безпреребійно і без необхідного обслуговування експлуатувати техніку, то вона має властивості псуватися.
Ця біда не оминула і нас. Із за непрофесійного підходу керівників, які безпосередньо відповідали за пасажирські перевезення спочатку не стало коштів на заправку палива в транспортні засоби, потім і на запасні частини і з цієї причини один автобус зупинився на досить тривалий час.
Безліч громадян з Дешева, Стригалень ринулося до мене на прийом з приводу відновлення пасажирських перевезень. Багато незадоволених уже не пам'ятають, що певний час таких перевезень узагалі не було.
Було б бажання, питання вирішити можна. За той час, як за допомогою небайдужих людей, а це приватний підприємець Юрик Василь Федорович, який займається реалізацією автозапчастин на моє слово, без попередньої оплати замовив і оплатив у Луцьку необхідні дефіцитні запчастини, ми власними силами забезпечили пасажирські перевезення (здебільшого школярів) з Дешева та Прохідного.
Та вже можна зітхнути з полегшенням. Система перевезень налагодилася. Маршрути здійснюються згідно затвердженого графіку. Проте маючи з підприємством угоду на міські перевезення вище наведеними питаннями мав займатися не я. Адже умови угоди "Інша" сторона зобов'язана виконувати без порушень, без жодних збоїв. То ж я докладу максимум зусиль до того, щоб дані пасажирські перевезення здійснювалися безперебійно.