— Якщо колись ми човникували в Польщу, щоб підзаробити — возили сигарети, горілку, то зараз думаємо, як звідти привезти дешевих продуктів, — розповідає 37-річна Галина з Новояворівська на Львівщині. Вона з чоловіком їздить за кордон автомобілем ”ланос” через ”Краківець-Корчова”. — За один раз не запасешся. Тому їздимо два-три рази на тиждень. Одну пляшку олії ставлю на перед у машині, іншу під сідушку. Більше за раз не провезу. Так само і цукор — кілограмовими пакетами напихаю машину.
За митними правилами, на територію України можна ввозити продукти харчування на суму не більш як 50 євро на одну особу. Кожного продукту має бути не більше, ніж 2 кг.
У Польщі кілограм цукру коштує в перерахунку на національну валюту 6 грн. У Львові 11–12 грн. Галина припасла для себе 70 кг. Решту перепродує.
— Продаю його в Новояворівську через знайомих по 8–9 гривень за кілограм. Ясно, що попит є. На одному кілограмі 3 гривні економії, — каже Галина.
Літр олії в Польщі коштує 9–10 грн. Також українці везуть масло, цитрусові, м’ясо, макарони.
— Свинний гуляш не заморожений обходиться трохи менше, ніж 20 гривень за кілограм. Завжди беру собі плин для миття посуду по 6 гривень. За 2 злотих (5,4 грн. — ”ГПУ”) купую 700-грамові упаковки макаронів у супермаркеті ”Бідронка”. Смачні, — додає.
Закарпатці межують зі Словаччиною та Угорщиною. Та на закупи до сусідів не їздять. Навпаки, ті приїжджають сюди по продукти харчування, взуття, одяг, побутову хімію. У них цей товар іще дорожчий.
Словаки закуповуються на ринках в Ужгороді та прикордонному селі Малі Селменці Ужгородського району.
— Найбільше купують ковбасу, солодощі, лимонади, лікери, горілку, беруть сигарети, — розповідає продавець ринку Марія Стегура. — Із речей беруть взуття, спортивні костюми, дублянки, шкіряні вироби. Купують і побутову хімію, особливо пральні порошки.
Жителі прикордонних сіл Румунії за товарами їздять у селище Солотвине та райцентр Тячів.