Якщо для киян 1 квадратний метр опалюваної площі коштує 2,2 грн., то для споживачів м.Ужгорода — 5,1 грн.

Уповноважений змушена констатувати, що державного регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, як того вимагає чинне законодавство, досі не забезпечено. Передусім це стосується вимог Закону "Про житлово-комунальні послуги" щодо випереджання зростання доходів населення над зростанням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Йдеться також про необхідність запровадження місцевими радами єдиних підходів щодо прийняття рішень з цього найважливішого на сьогодні соціального питання, з врахуванням рівня соціально-економічного розвитку кожного населеного пункту, а також забезпечення рівних можливостей доступу до отримання послуг споживачів з різних верств населення.

На практиці у більшості випадків стало відчутним випереджання зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги над зростанням доходів населення, що суперечить законодавству України, зокрема ст.30 згаданого Закону.

До того ж, залежно від регіону проживання, людям доводиться за однакові обсяги і якість послуг сплачувати суми, що різняться в кілька разів. Уповноважений підтверджує це конкретними прикладами по різних регіонах України, зокрема - по Луганській, Львівській, Житомирській, Харківській, Дніпропетровській, Чернігівській і Закарпатській областях.

Так, у м. Луганську тариф за 1 кв. м житлової площі встановлено в розмірі 4,5 грн, а в райцентрі Станично-Луганське - аж 9,9 грн - в два з лишком рази більше. У 5 і більше разів різняться розміри оплати за послуги водопостачання і водовідведення в населених пунктах Житомирщини.

Є й інші приклади. Для мешканців столиці 1 кв. м опалюваної площі коштує 2,2 грн, а для споживачів обласного центру Закарпаття м.УЖГОРОД - 5,1 грн. За кубометр холодної води киянам і ужгородцям доводиться сплачувати відповідно 1,6 і 3,4 грн. І це при тому, що в листопаді - грудні 2006 року середня заробітна плата в м.Києві майже вдвічі перевищувала рівень зарплат мешканців Ужгорода.

Наведені факти свідчать про порушення конституційного принципу рівності прав громадян за ознакою місця проживання, встановлений ст.24 Конституції України, і можуть розцінюватися як дискримінація за цензом осілості, робить висновок Омбудсман.

Уповноважений також звертає увагу на недостатність урядових заходів на місцях у цій сфері. Не всюди відбулися і громадські слухання, як того вимагає ст.11 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

На переконання Уповноваженого, потребують також перегляду підходи до формування об'єктивного місячного прожиткового мінімуму з врахуванням реального рівня цін на життєво необхідні товари й послуги.

Не розв'язує наявних проблем і механізм призначення субсидій. Наприклад, одинокі громадяни похилого віку, які втратили рідних і близьких, фактично позбавлені права на субсидії, якщо площа житла, в якому вони мешкали все своє життя, перевищує нормативи на одну особу. Залишити ж своє помешкання або обміняти його на менше за площею - для таких людей може стати справжньою трагедією.

Аналіз численних звернень громадян, підсумовує Уповноважений з прав людини, свідчить про масове брутальне порушення в Україні невід'ємних прав людини на належні умови проживання, здоров'я, гідний рівень життя. За таких умов люди мають сьогодні всі підстави реалізувати свої права на судовий захист. Ця гостра соціальна проблема вимагає негайного і дійовішого реагування органів державної влади.

Ситуація, що склалася, надає правові підстави Омбудсману вимагати від уряду здійснення у всіх регіонах України ретельної перевірки прийнятих місцевими радами рішень про підвищення тарифів на предмет їх відповідності чинному законодавству; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо законодавчого врегулювання всього комплексу питань, пов'язаних з наданням населенню житлово-комунальних послуг; вжиття додаткових заходів щодо підвищення доходів населення, які мають випереджати зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати