А може саме тут вперше появилась мрія завжди бути на сторожі прав та інтересів рядових горян. Адже стрий Іван з дружиною Євгенією Дмитрівною ще малюком забрали його до себе. Одразу після смерті батька. Був він третьою дитиною у сім’ї брата Івана Васильовича, який проживав на Полтавщині. Так сталося, що мама майбутнього досвідченого правозахисника згодом вдруге вийшла заміж і Андрій так і не зміг їй пробачити цей вчинок. Тим паче, що вона ніколи не давала про себе знати. Десь на теренах України й загубились її сліди…
Цієї оповіді могло б і не бути, якби сірого жовтневого дня минулого року до мене в редакцію випадково не потрапив невисокий чоловік, інтелігент старого гарту, який представився Іваном Васильовичем Федуром із Верхнього Студеного. Тут же передав мені привіт від брата Івана, що живе в Ужгороді. Вони давно знайомі, часом за зустрічі і чарчину вина перехилять. Бо ж Федур до виходу на заслужений відпочинок вчителював у Середньому, а у брата звідти дружина. Тож так і познайомились… Слово за словом і ми теж одразу знайшли спільну мову. Я й запитав його, чи бува він не родич адвоката Андрія Федура, чиє прізвище було у всіх на вустах, коли він захищав одного з лідерів Партії регіонів Бориса Колеснікова від сфабрикованої проти нього справи щодо незаконного захоплення ресторану. Його три місяці безпідставно тримали за гратами, де він втратив здоров’я і тільки завдячуючи А. Федуру Колесникова визнали не винуватим.
Популярності знаному адвокату додали й інші справи, які були порушені проти регіоналів і котрі лопались у ході слідства, як мильні бульбашки. За нашої розмови Іван Васильович підкреслив, що це дійсно його племінник і люб’язно запропонував мені — фотографію (див. фото). Так склалась доля педагогів Федурів: біолога Івана Васильовича та математички Євгенії Дмитрівни, що у них не було своїх дітей. Тож Андрій одразу припав їм до душі.
Колишній випускник УжДУ і уродженка Полтавської області любили його як сина, раділи його успіхам у навчанні. Середню освіту А.Федур здобув в ужгородській школі-інтернаті. До речі, там навчалось багато вихідців із Студеного. В цей час і подружжя Федурів перебралось ближче до міста над Ужем. Юнак успішно закінчив школу, згодом поповнив лави ЗС колишнього СРСР. Служив у Новгороді. Тут одразу запримітили кмітливого солдата і запропонували працювати у штабі.
Повернувшись до рідних у Середнє, не довго замислювався над вибором професії. Подав документи в Харківський юридичний інститут, який сьогодні має статус юридичної академії. Тут зараз вчиться його старший син, котрий пов’язав свою долю із юриспруденцією. Проживає знаменитий адвокат у Києві, має ще одного сина. За словами Івана Васильовича, обов’язково раз у два-три місяці приїжджає у Верхній Студений, де пролетіло, як мить, босоноге дитинство і де стрий Іван благословив його на стезю служіння народу.
Не обминає і Середнє, бо ж і тут Іван Васильович має своє обійстя. Та найчастіше таки любить відпочивати у Верхньому Студеному, де над Бескидами часто в літню пору клубочуться тумани, провіщаючи чудову днину. Не втрачає зв’язків з Б. Колосниковим та Р. Ахметовим, які серед регіоналів по праву вважаються справжніми фанатами футболу і рідної команди “Шахтар”. Сьогодні за виборчих президентських перегонів часто можна почути брутальні відгуки про таких собі донецьких олігархів. При цьому ніхто не говорить про те, що саме Ренат Ахметов зі своєю командою подарував рідному місту і усій Україні один із найкращих у Європі стадіон. Або ж відкрив онкоцентр, виділив значні кошти на боротьбу з туберкульозом. Таких меценатів-спонсорів на Україні більше немає.
Не обмину сказати і про донецьких друзів, які придбали кілька років тому будівлі мотелю “Арніка”, який нині можна назвати одним із кращих туристично-оздоровчих комплексів на Верховині. Тут є все навіть для найвибагливіших туристів: велична будівля готелю, сауна, плавальний басейн, лижний витяг тощо. Діє кілька туристичних маршрутів. Та чи не найбільше у виграші є Син.Полянська сільська рада і район у цілому. Адже донецькі друзі придбали все необхідне для новозбудованого дитсадка “Веселка”, благоустроїли ігровий майданчик для малечі, відкрили аптеку в селі, в минулому році на кругленьку суму подарували медустановам району ліки і медзасоби. Отакі-то вони, східняки.
Тож не дивно, що у цій когорті є і наш земляк, колишній житель Верховини, знаний в адвокатських колах правозахисник Андрій Федур. Хто би що не говорив, а справу свою від добре знає. Подумки він завжди з Верховиною. А коли защемить у грудях, кине все і їде у Студений. Тут на верхах-плато легко дихається, відчуваєш таїну навколишніх гір, справжню закоханість горян у свій край і, набравшись сил, повертається до стольного Київ-граду. Щоби знову і знову пильно стояти на захисті прав і свобод пересічних громадян. Незалежно від їх партійної приналежності, звання чи посади. Цьому його вчили педагоги — подружжя Федурів із Студеного.
Сьогодні Іван Васильович одиноко коротає старість у своєму домі під Бескидами. Кожен приїзд до нього Андрія — це світлий празник. Тож не дивно, що його часто можна побачити на порозі рідного дому, якщо він у Студеному.
Така його доля, такі твої люди, Верховино!
Адмін 2021-10-21 / 13:41:34
Олександро, це інформація 2010 року. Тоді ніхто не міг заглянути вперед і здогадатися, чим стане Партія регіонів в продальшому і що очікує в цьому контексті на Україну в подальшому.
Тому будьте обережніші з тезами про "замовність"
Олександра 2021-10-21 / 10:28:53
Аж гидко від цієї писанини замовної на уславу ригоанальних катів України