Вони оповиті легендами, переказами, про них розповідається у різних видах усної народної творчості. У середні віки замки відігравали стратегічну роль у житті краю. Та цим не обмежується їх значення. Навпаки, починається історія кожного з них, яка вбирає в себе духовні прагнення та емоціональне різнобарв'я людей, пов'язаних долею з цими спорудами.
Ми вже з дитинства захоплюємося творами, що дійшли до нас з давнини і присвячені окремим замкам.
Ось як говорить про це поетеса Віра Фесенко:
“Барвисті квіти закарпатської землі —
Легенди сиві — не згубилися в імлі.
Вони, немов весняний первоцвіт,
Духмяно квітнуть уже сотні літ...”
На сьогоднішній день тільки Ужгородський та Мукачівський замки збереглися у повній своїй красі. Але і руїни інших замків дають широкий простір як для творчої фантазії, так і для історичного переосмислення.
Відрадно, що Віра Григорівна поставила собі за мету втілити у поетичні рядки найбільш яскраві легенди цілого ряду замків Закарпаття. Її книга носить назву “Світозар” і видана вона в цьому році в Ужгородському видавництві “Ґражда”.
Передмову до книги написав відомий фольклорист, доктор мистецтвознавства Іван Хланта. У книзі вміщені також історичні довідки про замки краю.
“Світозар” — твір, який дав назву поетичній збірці, вже знайомий читачеві з попередньої книги поетеси. В його основі лежить легенда про Хустський замок, у якій знайшло своє відображення татаро-монгольське нашестя, що відбулося в середині ХІІІ століття.
Читач не може залишитися байдужим до долі героїв твору, який проткано гарними описами природи, серед якої розташований замок, а також місць Криму, де у татарському полоні знаходяться мати і син...
“В долині рівній, наче хустка,
Стояло місто, зване Хустом.
А далі, там, де горам тісно,
Насупившись на річку грізно,
На скелі, де стрімкі підходи,
Виднівся замок воєводи...”
У творі “Привид” поетеса використала сюжет одної з легенд про Ужгородський замок. У легенді йдеться про потайний хід до замку. Перед нами — сімейна таємниця, хто порушить її, буде жорстоко покараний...
Трагічна доля доньки грізного володаря замку, яка відкриває потаємні знання коханому.
Коли стало відомо про вчинок доньки, батько говорить:
“Любов прекрасна, але є в ній вада.
Забула ти, що гріх найбільший — зрада.
Мені і матері туга серце розбила.
Ти пам'ятаєш ніч ту, доню мила,
Коли ми поклялись не видать таємниці,
Інакше шлях — до склону у темниці”.
Легко лягає рядок за рядком, розкриває свою чарівність легенда за легендою.
Все це — завдяки майстерності поетеси. Ось початок легенди про Мукачівський замок:
“У кожнім замку, як годиться,
Своя віддавна таємниця.
Є і в Мукачівськім вона,
Звичайно ж, зовсім не одна,
З легкої пущена руки,
Живе вона тут вже віки...”
І поетеса приводить одну з легенд про подільського князя Федора Корятовича, який у кінці ХІV початку ХV століть володів Мукачівською домінією, замок зробив своєю резиденцією, спричинився культурному розвитку краю.
У творі йдеться про княжу мудрість, працьовитість. Приваблюють читача поетичні твори Віри Фесенко про інші замки, які зараз знаходяться в руїнах — Середнянський, Невицький, Боржавський, Виноградівський, Королівський. У кожного з них багата історія, яка знайшла своє відображення також в усній народній творчості.
З дитинства мені запам'яталися руїни Королівського замку. Він був розташований на скелі у центрі мальовничої рівнини, поблизу Тиси та Чорної гори. Його руїни виднілися з усіх боків. У давнину прилеглі до замку угіддя були також улюбленою місцевістю для королівського полювання, з яким пов'язаний поетичний твір, присвячений цьому замку. У легенді йдеться про те, як під час полювання молодому королю серна, яку він зустрів у лісі, напророчила щасливе одруження. Вдома після повернення він зустрічає молоду красуню...
Цілий ряд письменників Закарпаття створили чимало творів про наші загадкові пам'ятки. Книга поетеси Віри Григорівни Фесенко гідно поповнює цю скарбницю.