Він є автором низки статей про сучасний літературний процес та з історії літератури. Габор - неперевершений новеліст. Окремі його новели перекладено англійською, німецькою, сербською, словацькою, хорватською, чеською та японською мовами. У львівській літературній агенції "Піраміда" Василь Габор реалізовує видавничий проект сучасної літератури "Приватна колекція", в якому представляє творчість письменників літературної генерації 80-х рр. ХХ ст., кращих прозаїків 60-х рр. ХХ ст. та майстрів українського перекладу. Перед Різдвяними святами в авторському проекті Василя Габора "Приватна колекція", в новій серії "Приватна колекція для дітей", вийшла перша книжка "Лічилки" в оформленні львівської художниці Соломії Лободи. Цьогоріч Василь Габор святкує свій ювілей - недавно літераторові виповнилося 50 років. Про плани на майбутнє та видавничу справу Габор розмовляв із кореспондентом "ВЗ".
- Ви - багатогранна особистість. А ким найбільше почуваєтеся?
- Важко відповісти однозначно. Одночасно реалізовуюся у різних напрямах: як письменник, науковець, видавець. Завдяки цьому жодна справа не встигає набриднути. Упродовж останніх років приділяю чимало уваги проекту "Приватна колекція". Приємно, що ці видання щороку викликають резонанс на Форумі видавців у Львові, а в рейтингових опитуваннях "Краща книга року" займають чільні позиції.
- У мистецькому вимірі проект "Приватна колекція" - вдалий. Та вкласти антологію, яка була б цікавою як науковцеві, так і пересічному читачу - завдання не з легких...
- Таке собі добре чаклунство - таїна і магія водночас. Намагаюся приворожити й прихилити читача до творчості письменників, які мені подобаються. Але досягти ефекту можна лише за однієї умови: якщо твори, які любиш і пропонуєш читачеві, високохудожні і високомистецькі. Бо скільки б ви не чаклували над бездарними творами - ніколи не викличете захоплення читачів.
- Якою повинна бути книга, щоб її хотілось брати до рук знову і знову?
- Талановитою. Тоді й виникне бажання повертатися до неї, як, скажімо, до улюбленої музики. Повертатися за позитивними емоціями й чистим світом.
- Окрім морального задоволення, видавець мусить отримувати й матеріальну винагороду за свою працю. Яка тут ситуація із "Приватною колекцією"?
- У видавничому проекті "Приватна колекція" разом із Василем Гутковським, генеральним директором літературної агенції "Піраміда", свідомо пропагуємо серйозну літературу. А серйозна література ніде у світі не є прибутковою. Так і з "Приватною колекцією", яка хоч і має широкий медіауспіх в Україні, великих дивідендів нам не приносить. Але ми втішені іншим - в Україні збільшується кількість людей, яких притягує саме висока й серйозна література.
- Критик Володимир Даниленко якось сказав, що ви мало пишете, бо вже досягли найвищої майстерності, і ваше "мовчання – це мовчання Будди"...
- Кожен новеліст має свою долю. Мені випала така: я написав одну оригінальну книгу новел, вона зазнала три перевидання. І коли я говорю про свою художню творчість, часом видається, що веду мову не про себе, а про когось чужого, хоч і близького мені. Карма новеліста ще і в тому, що новела вимагає великої концентрації енергії, емоцій і почуттів, щоб досягти бажаного вибуху. Це як самоспалення. А людина жити в такому стані постійно не може.
- Торішнє перевидання збірки ваших новел "Книга екзотичних снів та реальних подій" приурочили до вашого п’ятдесятирічного ювілею. Як зараз сприймаєте свою ранню творчість?
- До "Книги екзотичних снів та реальних подій" увійшли новели майже за двадцятирічний період моєї творчості, написані як у двадцятирічному, так і сорокарічному віці. Мені було б важко виділити в ній ранні твори. Передовсім намагався зробити цілісну книгу. Іноді видається, наче не я писав свої новели, а хтось водив моєю рукою. У таких станах перебував...
- Чи могли б ви як письменник, журналіст, видавець дати відповідь на запитання, що ж таке "слово"?
- Для мене слово - щось сакральне і магічне. І чим менше слів - тим краще. У добрій прозі для мене важливою є фраза, наповнена, самодостатня. Основне завдання письменницького слова - не давати відповідей на запитання, а лише порушувати їх і спонукати читачів до роздумів. Такі книги можу починати читати і з середини тексту, і з кінця.
- Кажуть, якщо творча людина не має планів на найближчі десять років, то в неї - криза. Що плануєте в найближчому майбутньому?
- Задумів багато, але нові ідеї вже і в Україні - комерційна таємниця, тому про них краще мовчати. Сподіваюся, що "Приватна колекція" й далі дивуватиме читачів новинками.
Довідка
Василь Габор народився 10 грудня 1959 р. на Закарпатті у с. Олександрівці. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1986 р.). Працював у львівських газетах та історико-краєзнавчому журналі "Літопис Червоної Калини". З 1993 р. - науковий працівник, а з 2000 р. - заввідділу досліджень іншомовної періодики відділення "Науково-дослідний центр періодики" Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Кандидат філологічних наук. Член Асоціації українських письменників. Лауреат премій ім. родини Куриласів за краще інтерв’ю про підпілля Української греко-католицької церкви та літературної імені Лесі і Петра Ковалевих. Автор книжки новел "Книга екзотичних снів та реальних подій", один з авторів видання "Четверо за столом: Антологія чотирьох приятелів", низки історико-бібліографічних та літературознавчих досліджень, упорядник відомих концептуальних антологій "Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття", "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол. ХХ - поч. ХХI ст.", "Дванадцятка. Наймолодша львівська літературна богема 30-х років ХХ ст.: Антологія урбаністичної прози", "Бу-Ба-Бу (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): Вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка" та один з авторів ідеї та концепції видання книги Андрія Содомори, Маркіяна Домбровського та Андрія Кіся "Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова".