Мер Мукачева Золтан Ленд'єл: "В інших іпостасях себе не уявляю..."

Закарпатці знають його як доброго господарника, активного громадсько-політичного діяча й умілого мера. А яким є Золтан Золтанович у родині, серед друзів і близьких? Якою філософією живе? Що любить і чого боїться? Маємо щирі відповіді на незвичні для громадського діяча запитання.

– Найцінніша порада, яку ви діставали в житті? Від кого?

– На все життя запам’ятав на­станову батька – головного бухгалтера Мукачівського меблевого комбінату: "Стався до людей так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе".

– Часто змінюєте свою думку? Чому?

– Не часто, але змінюю. Принцип "ніколи не кажи ніколи" найчастіше ставав для мене важливим через стрімкий розвиток науково-технічного прогресу. Я був допитливим з дитинства. Коли не знаходив науково-обґрунтованої, аргументованої відповіді на якісь запитання, це викликало нерозуміння, чому на такому високому рівні розвитку суспільства її так ще й не дали.

– Чи справляють на вас враження звання, титули, багатство інших людей?

– Так. Якщо досягнуті талантом і розумом, працьовитістю й професіоналізмом. Я пишаюся людьми, які досягли у спорті найвищих титулів – олімпійських чемпіонів, переможців світових і європейських першостей. Шаную людей, які зробили вагомі наукові відкриття й увійшли до історії навіки або ж стали багатими з розуму й завзяття, як Білл Ґейтс. І мені дуже прикро, що в сучасній Україні дискредитовано звання й нагороди, бо їх надають через кумівство й гроші.

– Яка історична особа вам найцікавіша?

– Ісус Христос.

– Найнеприємніше рішення, на яке доводилося йти?

– Потреба покинути країну й просити політичного притулку від переслідувань і гонінь за відстоювання інтересів місцевого самоврядування. Це було після одіозних виборів мера Мукачева 2004 року.

– Риси, які найбільше цінуєте в чоловіках? У жінках?

– У чоловіках – відповідальність за сім’ю (страшно, коли ді­ти залишаються напівсиротами при живих батьках), а також незалежність від обставин, хай як би вони складалися. У жінок – вірність, жіночність.

– Недолік, який викликає у вас найбільшу огиду?

– Зрада.

– Що можете пробачити й чого не пробачите ніколи?

– Пробачити можу багато чого, але після визнання своєї провини. Не подарую свідомого втручання в коло моїх інтересів і зазіхання на здоров’я й життя людей.

– Чи цікавитеся політикою? Ваші симпатії в ній?

– Цікавлюся. Симпатизую тим, хто творить політику в інтересах як своєї громади, так і цілої держави, а не задля вирішення корпоративних інтересів або власних амбіцій.

– Як ставитеся до релігії?

– Як до першооснови духов­ного збагачення й моральності, що є безперервним процесом. Не визнаю показухи в ставленні до релігії, не підтвердженої високою моральністю та духовністю в повсякденному житті.

– Чи часто співаєте? Ваша улюблена пісня або виконавець?

– Не співаю. Вважаю, що коли Бог голосу не дав, то й не слід за це братися. Дуже люблю співачку Віт­ні Х’юстон.

– Фільм, який часто передивляєтеся?

– Напевно, не буду оригінальним. Напередодні кожного Нового року із задоволенням дивлюся "Іронію долі..."

– Ваш улюблений письменник?

– Федір Достоєвський.

– Яким досягненням пишаєтеся?

– Після армії і працевлаштування на заводі "Мукачівприлад" я ніколи не просився на роботу. Мені її завжди пропонували.

– Що найбільше любите робити на дозвіллі?

– Природа нашого чудового краю визначає мої улюблені заняття на дозвіллі. Відколи на озерах села Дийда на Берегівщині впорядкували зону відпочинку, тільки-но маю вільний час, їду туди поплавати, позасмагати, одне слово, активно відпочити.

– Відчуття, якого хотіли б зазнати?

– Відчути, що я віддав людям, зокрема своїм близьким, максимум того, на що був здатен.

– Відчуття, якого б хотіли уникнути?

– По-перше, неможливості вплинути на незворотні негативні процеси, що стаються в житті близь­ких мені людей. А по друге – зради близьких людей.

– Ваше улюблене свято?

– Різдво Христове і Новий рік.

– Чого боїтеся?

– Приводів для страху як такого немає. Приймаю життя таким, яким воно є. Сподіваюся на покровительство Всевишнього.

– Випадки, обставини, за яких кажете неправду?

– Такого не пам’ятаю. Можливо, тільки тоді, коли правда може зашкодити людині. І головне, щоб інші від цього не постраждали.

– Ваше уявлення про щастя?

– Бути задоволеним від того, чого досяг.

– Робота, про яку мрієте?

– Мене задовольняє та, якій останні роки віддаю свої сили – забезпечення життєдіяльності та розвитку Мукачева. Не маю амбіцій щодо високих посад. Дай Боже, впоратися з тими проблемами, які мені довірили вирішувати мукачівці.

– Талант, який хотілося б мати?

– Не мріяв і не мрію бути якимось незвичайним, талановитим. Адже історія життя високообдарованих людей свідчить про те, що в особистому житті більшість із них була не надто щасливою.

– Ким би ви хотіли бути, якби не стали тим, ким є?

– Якби можна було повторити життя спочатку, я би просив Бога дати мені шанс робити те, чим займався й займаюся, мати ту сім’ю, яку маю нині. В інших іпостасях себе не уявляю.

– На завершення – що побажаєте мукачівцям перед Новим роком і Різдвом Христовим?

– Щастя вам і вашим родинам, міцного здоров’я, невичерпного оптимізму, злагоди і достатку, дивовижних звершень, казкових подарунків, приємних несподіванок долі у новому році. Бажаю, щоб негаразди залишилися позаду, а всі надбання й радощі 2009-го перейшли в 2010-й і примножилися. Бажаю всім щастя і Божої благодаті!

Теги: Ярослав Світлик, "Старий Замок "Паланок"

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати