Закарпаття: Труп немовляти у потічку

...Діти, котрі гралися поблизу потічка, раптом принишкли. Уводі вони помітили тільце мертвої новонародженої дитини. Про страшну знахідку малеча повідомила дорослих. Через кілька хвилин біля потока зібрався чималий натовп людей, котрі спробували виловити втоплене немовля.

Дільничний Володимир Ізай одразу прибув на місце пригоди. Зрозумівши, що тут явний кримінал, "шериф" викликав підмогу з райвідділу. Як пізніше встановила експертиза, смерть новонародженого хлопчика настала через утоплення. Люди припускали, що це може бути дитина 24-річної Світлани Вербич, котра, здається, ще недавно ходила вагітна. Згодом це підтвердив і головний лікар амбулаторії: після повідомлення сусідів він оглянув цю жінку і побачив, що у неї були пологи. Але куди поділася дитина? Жінка мовчала...

Словом, правоохоронці подалися до будинку, де проживало подружжя Гангурів. 48-річна господиня Марія зустріла стражів порядку насторожено. У розмові з оперативниками була обережною. Світлана одразу зізналася, що народила дитину, котру після пологів у неї забрала матуся. Більше вона хлопченя не бачила. Далі й Марія стала розповідати про злодіяння, скоєне кілька днів тому...

Якби хтось завітав у цю хатину хоч на нетривалий час, то йому здалося б, що він потрапив у зовсім інший вимір часу. Марія мала аж сімох дітей, двоє з них — від першого шлюбу. Старша дочка, вийшовши заміж, проживала в іншому районі, час від часу навідувалась у гості. Світлана народилася другою дитиною. Батька свого не пам'ятає. До речі, ще змалку вона мала деякі психічні вади. У школу пішла у дев'ятирічному віці. Навчання давалося важко. Дівчинка не засвоювала матеріал, тому її було залишено на повторний курс навчання у четвертому класі. На уроках була досить неврівноваженою. Дотягнула тільки до 4-го класу, так і не навчившись читати і писати. Замість підпису Світлана ставила хрестик. Зрозумівши, що осилити "граніт" науки для неї не під силу, залишилася удома допомагати матері доглядати молодших братів та сестер. Згодом Світлана народила дівчинку Христинку, що особливої радості у батьків не викликало: при такому злиденному становищі у хаті появився зайвий рот. Та все ж, змилостивившись, Марія час від часу допомагала їй утримувати дитинча. Впродовж шести років ні Світлана, ні Марія не спромоглися зареєструвати дитину в рагсі, а, значить, і отримати належну допомогу.

Не маючи жодних статків, батько із Світланою ходили по довколишніх селах просити милостиню. Якось у 2005 році, в Драгові, дівчина зайшла до одного помешкання. Ґазда завів її на літню кухню, де нагодував обідом. Далі, за словами Вербич, він зачинив двері на ключ і запропонував їй зайнятися коханням. Почувши відмову, двічі вдарив її в обличчя. Потім, знявши з неї штани, повалив на ліжко...

На початку весни Марія помітила, що в дочки росте живіт. Поцікавилася, чи та, бувало, не вагітна. Світлана ствердно кивнула головою. Подумавши кілька хвилин, мати наказала дочці нікому не казати про вагітність. О сьомій ранку, на Благовіщення, у Світлани почалися пологи. Вигнавши всіх з кімнати, Марія прийняла у неї пологи, обрізавши пуповину хлопчикові. Далі, загорнувши новонародженого у пеленку, вона дала погодувати породілі. Поки Світлана спала, Марія, загорнувши дитинча у ряднину, поспішила в урочище Болотино, де вирував потічок. Немовля заплакало, та горе-бабуся, прикинувши на око глибину, без вагань викинула дитинку в потічок. За якусь мить шум води поглинув крик немовляти. Коли все було скінчено, убивця поспішила додому. На запитання дочки, де подівся хлопчик, Марія сухо відповіла: у тебе є дочка і більше дітей тобі не потрібно.

Дочку, котра приїхала у гості, вигнали до сусідки. Видно, у Світлани почалися пологи, міркувала сестра. Запідозривши щось недобре, сусідка повідомила сільського лікаря про можливі пологи. Під приводом медичного обстеження дітей лікар зайшов у помешкання Гангурів і, ніби між іншим, оглянув породіллю, завваживши у неї всі ознаки народження дитини.

Під час слідства Марія визнала свою вину, щиро розкаювалася. Мовляв, не хотіла в селі ганьби, та й живе у вкрай скрутному матеріальному становищі. Виправдовувалася, що не було чим дитину прогодувати. Однак чомусь "не ганьбилася" позбавити дитинку життя.

Після завершення слідства відбувся судовий процес Закарпатського апеляційного суду, під час якого підсудна визнала свою вину, щиросердечно розкаювалася, просила не карати її суворо. Мовляв, щиро шкодує з приводу скоєного. І ось вирок: Гангур Марія засуджена до 8 років позбавлення волі. Засуджена погодилася з таким вироком.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати