Закарпаття подивувало само себе, увійшовши в трійку найпрезидентськіших областей України

Ще не сівши у крісло губернатора, обласний керівник “Нашої України” Віктор Балога зазнав дошкульної критики від своїх недавніх соратників. Зокрема, від Сергія Ратушняка, який вкотре змінивши політичні переконання, очолив в області Народну партію Литвина. З кожним місяцем градус обвинувачень тільки наростав, досягнувши наприкінці повного розжарення не тільки на сторінках преси, але і в деяких головах. На критиці Президента та його блоку будували свої передвиборчу агітацію практично всі: БЮТ і есдеки, регіони і соціалісти, комуністи і “пористи”. Але найбільше старалися “народники” на чолі з невгамовним Ратушняком.

Перебуваючи в такій круговій обороні, “Наша Україна” вибрала неагресивну поведінку, лише відповідаючи на закиди опонентів і не переходячи в наступ. Тому те, що Закарпаття увішло у трійку областей, де перемогли “ющенківці”, можна розцінювати як беззаперечний успіх. Такий результат виявився несподіваним навіть для закарпатців. Очевидно, це свідчить про певні успіхи місцевої влади, якій люди довіряють найбільше, попри нестихаючу нищівну критику опонентів.

25% голосів “Нашої України” та 20% БЮТу перевищують результати виборів 2002 року. Тоді вони разом набрали близько 41% голосів, щоправда левова частка була за “нашоукраїнцями”. Але це ще відбувалося до всеукраїнської харизми Тимошенко. Треба віддати належне “тимошенківцям” – не маючи свого інформаційного ресурсу вони знайшли дієві механізми, як дійти до виборця. Без сумніву, чи велику роль тут відіграли центральні телеканали, які по суті визначали хід виборів. Звідси і непопадання в парламент усіх дрібних партій.

Третє місце “регіоналів” теж не є несподіванкою. На Закарпатті завжди був активний виборець, який ховався під маркою то СДПУ(о), то ЗаЄДУ, тепер – Партії Регіонів. Єднає його не так партійна належність, як опозиційність до націонал-демократичного табору. На минулих парламентських виборах ЗаЄДУ та СДПУ(о) набрали разом близько 24% голосів. 27% голосували за Януковича в третьому турі Президентських виборів. Оце і є електоральна база сил, зорієнтованих на гасла Східної України. Тому 18% “регіонів” ніякої несподіванки не носили.

Окрім того, закарпатські “регіонали” – це далеко не донецькі. Тут не має такої крайньої несумісності між ними і “нашоукраїнцями”, адже один одного прекрасно знають і комунікують між собою. І союз між ними в обласній раді виглядає не менш ймовірним, ніж між “нашоукраїнцями” і БЮТом.

Соціалістична партія хоч і подвоїла свій результат порівняно із 2002 роком, але сподівалася на значно кращий показник, ніж 3,6%. До того ж, в обласну раду вони зупинилися на межі 3%. Очевидно, на це вплинуло те, що до своїх лав соціалісти стали записувати “антигероїв” кучмівського режиму. Зокрема, закарпатського соціал-демократа №2 Іштвана Гайдоша.

Як і по всій Україні, здали свої позиції комуністи. Якщо на минулих парламентських виборах вони здобули майже 6 % голосів, то тепер – у 5 разів менше.

Неочікувано малим є і результат Народного блоку Литвина зі скромними 3,5%. Адже він мав другий за потужністю інформаційний ресурс у вигляді найрозкрученіших ужгородських газет. Та й сама фігура Ратушняка належить до найпомітніших на закарпатському Олімпі.

Трохи не дотягнули до 3% бар’єру на Закарпатті “ПОРА-ПРП” та партія “залізничників “Відродження”. Щодо перших, то попри постать єдиного губернатора з бджілкою на лацкані Олега Гаваші, очевидної шкоди завдало те, що Закарпаття стало єдиною областю де ПРП з Пора роз’єдналися і йшли на місцеві вибори порізно. Таким чином невгамовні амбіції привели і одних, і других до закономірного результату. Як тут не згадати і голоси костенківців. Адже об’єднавшись, українська правиця проходила принаймні в обласну раду.

У цілому “помаранчевий” табір на парламентських виборах отримав на Закарпатті понад 50% проти 18 % “синьо-білих”, що підтверджує результати президентських виборів. В обласній раді ситуація майже така сама, за винятком того, що 3-відсотковий бар’єр подолала “КМКС”, політична сила, яка представляє закарпатських угорців. Враховуючи її тісну співпрацю з “Нашою Україною”, можна сміливо прогнозувати їхню співпрацю і в обласній раді. Схоже на те, що більшість в закарпатському “парламенті” матиме коаліція “Нашої України” з БЮТом або з “регіонами”.

Щодо виборів мерів, то ними стали добре відомі в краї політики. В Ужгороді переміг Сергій Ратушняк, в Мукачеві – Василь Петьовка (“Наша Україна”), в Хусті – Михайло Джанда ( блок Костенка-Плюща). Несподіванкою є обрання міським головою Берегова вже згадуваного екс-соціал-демократа Іштвана Гайдоша.

Сергія Ратушняка вчетверте обрано мером Ужгорода, хоча реально він просидів у кріслі міського голови лише один термін. Аналітики відзначають постійне падіння кількості симпатиків Ратушняка. Якщо на минулих виборах за нього проголосували 33 тисячі ужгородців (55%), то тепер – на третину менше – 22 тисячі (38%). Відсутність ще одного харизматичного лідера в обласному центрі породжує таку безальтернативність. Але, схоже, такий час вже не за горами. Натомість подейкують, що Ратушняк ладен вчергове змінити політичний дах і стати вірним БЮТівцем, як до цього був відданим морозівцем, “нашоукраїнцем”, “регіоналом” чи “народником”.

Не спрацювало на цих виборах і орієнтація на розкручені імена. Так, блок Литвина набрав в Ужгородську міську раду у чотири рази менше, ніж його обласний лідер Ратушняк. А відомий всій Україні корчмар і гуморист Павло Чучка, який створив власне об’єднання, не потрапив навіть до міськради. (На попередніх виборах мера він набрав 31%). Тепер Павло Чучка вдовільнився скромною посадою голови сільської ради, прилеглих до Ужгорода Баранинців.

Закарпатці голосували за політичні сили. А це ще раз підтверджує, що наше суспільство розвивається і структуризується. І з плином часу несподіванок буде дедалі менше.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати