Справа Різака: Експертиза довела до СІЗО?

Як уже повідомляли, засідання відбулося в умовах такого розпалу пристрастей, що врешті-решт суддя наказала підсудному вийти із зали, аби не заважав нормальному розглядові справи. Іван Різак без заперечень виконав це розпорядження і вийшов разом з лікарями, котрі постійно перебувають поряд з підсудним, час від часу вимірюючи йому тиск, та братом, який також сидить на кожному судовому засіданні.

Конфлікт почав розгорятися вже під час допиту першого свідка — викладача Ужгородського університету завідувача кафедри психіатрії Л. До речі, до нього, як і до більшості інших свідків, був застосований примусовий привід. Зі сторонніх людей, котрі не мали прямого стосунку до родини покійного ректора, Л., очевидно, був останнім, хто спілкувався зі Сливкою віч-на-віч напередодні його смерті, і першим, хто побачив його наступного дня мертвим. З ректором він не був у якихось близьких стосунках, а зустрівся з ним на прохання сестри дружини Сливки. Вона звернулася до Л. як до фахівця, щоб він проконсультував Сливку, котрий мав якісь переживання, почав страждати на безсоння. Сам ректор пояснив свій стан тим, що має дуже багато роботи, адже така «махіна висить наді мною» — вислів самого Сливки про свій навчальний заклад. Більше жодних причин, скажімо, переслідування з боку влади чи сімейні негаразди, покійний ректор не згадував.

Переговоривши з ним, Л. виписав заспокійливі ліки і поїхав додому. Він домовився зустрітися з ректором наступного дня о 16 годині. Проте вже зранку пішов до ректорату, аби довідатися про самопочуття Сливки. З’ясувалося, що той на роботу так і не з’явився. Це стурбувало Л., адже напередодні ректор розповідав йому, що має зробити наступного дня, і він мав би бути на своєму робочому місці. Зателефонувавши до сестри дружини ректора і поділившись своєю стурбованістю, Л. поїхав до нього додому. Сливка вже сидів у ванній в одних трусах з численними ножовими пораненнями та ножем у серці.

За словами свідка, його здивували два моменти — ванна була сухою і на місці події практично не було слідів крові.

До речі, ще до прибуття «швидкої допомоги» там опинилися сестра дружини покійного ректора та її чоловік. Про них згадуємо тому, що на цьому судовому засіданні була оголошена заява цього подружжя, котре марно намагаються викликати для дачі показань. Підтримуючи ті свідчення, котрі давали на попередньому слідстві, вони в прямій формі заявили: «Просимо суд нас більше не турбувати». Наскільки такі заяви свідків законні, мабуть, вирішувати судові. А ми перейдемо безпосередньо до початку майбутнього конфлікту, котрий виник, коли запитання Л. почали задавати експерти.

Це були представники комісії, яка робила комплексну судово-психологічну експертизу за фактом смерті Сливки. До суду їх викликали за клопотанням адвокатів підсудного. Та перш ніж настала черга експертів давати показання, суддя надала їм можливість звернутися із запитаннями до інших свідків, зокрема Л. По суті, в цей момент Іван Різак з місця, хоч йому слова не надавали, можна сказати, накинувся на представників комісії. Мовляв, вони виконували замовлення свого міністра і губернатора, наперед зробили його бандитом і будуть ще відповідати за це...

Суддя, котру така поведінка підсудного на процесі, мабуть, уже почала дратувати, зробила йому зауваження, що в разі таких подальших ексцесів свідків слухатимуть за його відсутності у залі суду. Іван Михайлович на деякий час заспокоївся, але обстановка ставала все більш напруженою. Наприклад, під час однієї з перерв, у присутності журналістів, виникла чергова сварка між Іваном Різаком та представниками обвинувачення. Причиною стали негативні висловлювання підсудного на адресу дружини покійного ректора, котра, по суті, обвинувачує Івана Різака в тому, що він довів її чоловіка до смерті. З цієї точки зору можна зрозуміти і його негативне ставлення до експертів. Адже, як зазначив іван Михайлович, спершу в кулуарах, а потім і прямо під час судового засідання, через результати цієї експертизи йому довелося провести чотири місяці в слідчому ізоляторі. Бо коли його вдруге заарештовували за підозрою в доведенні до самогубства ректора університету, слідчий не пред’явив жодних інших доказів вини, крім висновку експертів.

Річ у тім, що серед семи питань, котрі слідчий поставив перед членами комісії з п’яти психіатрів та двох психологів, було й таке — чи, мовляв, є причинний зв’язок ситуації, що склалася навколо Сливки з діями Різака. Зрештою, ми не дослівно передали питання, а лише його суть, Експерти, проаналізувавши надані слідством матеріали, відповіли ствердно. Зрештою, як зазначив у суді один із них, це покійний ректор так суб’єктивно сприймав причини своїх переживань, а чи це тільки йому вважалося, чи дійсно були такі дії Різака — вирішувати судові. У відповідь на вислів експерта про суб’єктивне сприйняття підсудний, знову ж таки з місця, кинув репліку: «Ні хрена не сприймав...» На це експерт спокійно звернувся до головуючої з проханням, щоб суд захистив його від нецензурних висловів. Тоді суддя й наказала Різаку покинути залу суду.

Щоправда, уїдливих зауважень чоловікові все ж не вдалося уникнути. Тепер уже з боку адвокатів підсудного, котрі так прокоментували його показання: «Ви тут експерт чи третій прокурор?».

За словами свідка, покійний ректор був сильною людиною. «Як експерт з багаторічним стажем скажу, що саме люди з сильним характером скоюють суїцид, коли опиняються віч-на-віч з тяжкими перешкодами», — зазначив він, водночас зауваживши, що Сливка не був схильний до самогубства, скоївши свій вчинок, так би мовити, на емоційному ррунті, в стані афекту.

Судове засідання, котре ми описуємо, затяглося так надовго, що адвокати не встигли оголосити два клопотання підсудного, про наявність яких він заявив ще зранку. І хоча Іван Михайлович надав можливість пресі ознайомитися з їхнім змістом, мабуть, почекаємо, коли їх заявлять офіційно. А це, найімовірніше, може статися 16 січня, коли продовжиться судовий розгляд справи.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати