Чи не найболіснішою проблемою ужгородського "Закарпаття" є підготовка молодих кадрів

— Володимире Михайловичу, які пріоритети окреслюєте у співпраці із футбольним клубом "Закарпаття"?

— Ми як ніхто інші пов’язані один з одним: ужгородцям, не тільки зважаючи на регламент змагань, потрібний надійний тил, а школі - команда, у якій юнаки здобуватимуть ази професіонального футболу. Власне, наразі у наших відносинах намітилася стабільність — семеро вихованців ДЮСШ заявлені за молодіжний склад "Закарпаття", тим часом як клубні функціонери не забувають і про допомогу. А першочерговий пріоритет повинен бути тільки один — напрацювати сталу схему футбольного виховання хлопчаків із перспективою останніх потрапляння у великий спорт.

— А чи й справді теза, що на Закарпатті дефіцит талановитої молоді, має підстави для існування?

— Можливо, порівнюючи нинішню ситуацію із, скажімо, 60-70-ми роками минулого сторіччя, комусь і справді, здасться, що Срібна Земля уже не виховує хороших футболістів. Проте я з цим не погоджусь. А Василь Кобін, Владислав Микуляк, Михайло Кополовець, Олександр Надь (до слова, наші випускники) тому підтвердження. Талановиті хлопці не перестають народжуватися, інша справа, що ми не в силах на усі сто реалізувати їхній потенціал. Аххілесовою п’ятою крайової системи підготовки футболістів є матеріально-технічна база: у нас катастрофічно мало полів для тренувань, спеціалізованих баз для занять узимку, навіть подеколи відчуваємо проблеми із недостачею коштів на поїздки на турніри. Ось якщо вдасться виправити ці нюанси, повірте, усе зміниться.

— Нещодавно були озвучені плани керівництва "Закарпаття", за якими уже у найближчі роки маємо перспективу обзавестись сучасною тренувальною базою...

— Це було б просто чудово. Оскільки не тільки головна команда нарешті закінчить свої поневіряння по стадіонах міст краю, а й дитяча школа враз отримала б суттєвий поштовх для поступу: впевнений, що нам виділили б кілька полів для тренувань та проведення зборів, що значно полегшило б процес підготовки кадрів. Тим паче, що після утвердження на посадах віце-президента та генерального директора Олега Мукомела й Івана Шіца відповідно школа дійсно відчуває надійний тил.

— Володимире Михайловичу, наскільки потужним вам видається потенціал ваших теперішніх учнів?

— Гріє душу те, що з кожним роком виступів у чемпіонаті України серед дитячих спортшкіл ми поступово піднімаємо свій рейтинг. Ось наразі займаємо сумарне третє місце (загалом виступають чотири команди різних вікових груп) у першості західного регіону країни. А далі, мабуть, показником слугує і такий факт — відразу семеро випускників ДЮСШ нині виступають під керівництвом Михайла Іваниці у молодіжці "Закарпаття". У того ж Лютнянського, Попа, Гегедоша, Гелетея, інших обдарованих юних гравців, вважаю, великі перспективі дорости до визнаних майстрів.

— Чи побачимо у найближчому майбутньому бум у закарпатському футболі?

— … (пауза). Це палиця з двома кінцями... Так, батьки наввипередки записують своїх чад у футбольну школу, однак також ці наболілі матеріально-технічні проблеми не дозволяють нам, як кажуть, дихати на повні груди. Тож вирішимо позитивно цю справу, матимемо класне поповнення. Бо по-інакшому ніяк. А ФК "Закарпаття" нехай і нехай і надалі підставляє плече нам у всіх починаннях.

— Спасибі за розмову.

Теги: ФК "Закарпаття", спортивна школа, футбол, ДЮСШ

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати