"Цей птах входить до складу закарпатської фауни і у його появі нічого дивного немає, – каже кандидат біологічних наук Людвіг Потіш. – Малі чаплі досить часто раптово з’являються у таких місцях, де їх не завжди можна спостерігати. Мілководдя, що утворилося на Ужі, є територією, де велика кількість малька. А це їх головна їжа. Тому на мілководних ділянках ужгородської річки вони з’являються практично щороку, починаючи з 2004-го". Як розповів Людвіг Потіш, чепури малі цього року на Уж прилетіли наприкінці липня і, при теплій погоді, залишаться тут до кінця вересня. Тут у цих птахів проходить так звана літньо-осіння кочівля перед відльотом. З приходом холодів птахи поступово перелітатимуть ближче до півдня, доки не долетять до дельти Нілу – основного місця зимівлі. Пан Людвіг наголошує, що мала чапля не належить до тих видів, які летять на південь без зупинок.
Гніздяться ж чепури малі не на Ужі, а на острівцях Тиси або у прируслових лісах Латориці. Там же і вирощують пташенят.
Уперше на Закарпатті малих білих чапель побачили на Тисі на відрізку між Буштином та Вилоком.
У природі ворогами малих чапель вважаються великі хижі птахи, яких в Ужгороді, звісно ж, немає. Тому тут чепури почуваються у цілковитій безпеці. Після відльоту ужгородці знову побачать їх не раніше середини наступного літа.
До речі, у природі цей птах спостерігається рідше, ніж його родич – велика біла чапля. Цікавим фактом, який помітили науковці, є розселення чепур малих на схід, яке спостерігається із середини ХХ століття, коли цих птахів вперше побачили в Індії.
Чепури малі охороняються Бернською конвенцією.