Майже кожен четвертий закарпатець отримує пільги чи соціальну допомогу

Нині маємо чимало проблем. Успадкованих від попередніх років і керівників,  колишнього Союзу, а також новітніх, викликаних економічною кризою. Кожен оцінює ситуацію, що склалася, по-своєму: думки різняться від "всі вони гади-сволочі" до "все нормал і далі буде ще краще". Що ж насправді маємо у нашому обласному ґаздівстві? Розібратися з цим питанням без емоцій і надлишкової суб’єктивності ми спробуємо, започаткувавши рубрику "Так газдуємо".

 Плануємо якомога повніше описати роботу чиновників в усіх галузях, як колись казали "народного господарства", упродовж останніх чотирьох років, себто розповісти вам про реальний стан гуманітарної та економічної сфери краю, взаємини влад різних рівнів та запросити фахівців і всіх зацікавлених земляків до розмови на запропоновані теми. А розпочинаємо публікації з найболючішого і для більшості закарпатців вирішального питання — працевлаштування та соціального забезпечення. До розмови ми запросили начальника головного управління праці та соціально захисту населення Віктора МАЦОЛУ.

  Від кількості до якості

—    Вікторе Васильовичу, за минулі чотири роки Україна пережила чимало змін. Що змінилося у плані працевлаштування та соціальної захищеності наших громадян?

-- Ми займаємося багатьма питаннями працевлаштування та соціального захисту, наданням послуг інвалідам, ветеранам, сиротам, утримуємо мережу установ, які надають соціальні послуги — 6 інтернатів (з них три для дорослих, які мають специфічні захворювання), геріатричний пансіонат для літніх людей та 19 територіальних центрів. Упродовж останніх років ми змогли зробити практично в усіх цих закладах поточні і капітальні ремонти, змінити покрівлі, встановити сучасні системи опалення. Тобто займалися перш за все тим, щоб створити гідні умови для проживання людей, які там перебувають.

Територіальні центри обслуговують одиноких непрацездатних осіб, інвалідів за місцем їхнього проживання. У багатьох з цих закладів є відділення постійного перебування на 10-20 осіб, які знаходяться на повному державному утриманні. Запевняю, що усюди створені належні умови для проживання, лікування і харчування людей, надання їм соціально-культурних послуг.

—     Що нового привнесено за ці роки у соціальну сферу краю?

— 2006 року для модернізації надання соціальної допомоги ми залучили кошти Світового банку, близько 3,5 млн. грн. До кінця поточного року у 10 управліннях будуть створені відділи, які працюватимуть за принципом "єдиного вікна". Тобто людина приходить, подає документи і отримує відповідь на своє прохання. Нині освоєно 85% коштів, одне відділення в Ужгороді на пл. Ш.Петефі вже працює. Незабаром такі відділення відкриються у Мукачеві та Мукачівському районі. Додам, що робота цих відділень буде повністю комп’ютеризована, для відвідувачів створять комфортні умови перебування включно зі спеціалізованими туалетами для людей з обмеженими фізичними можливостями. У багатьох районах до цією роботи також долучаються і кошти місцевих бюджетів. Повністю ми завершимо модернізацію системи надання соціальної допомоги в області в середині наступного року.

— Як вам вдалося залучити ці кошти?

— Співпрацюючи з центральними відомствами та міністерством праці і соціальної політики України. А також завдяки сприянню обласної державної адміністрації. Угоду про надання коштів підписував голова ОДА.

  Попит на працівників є

—     Однією з найболючіших проблем для закарпатців завжди була проблема працевлаштування. Вдалося хоч трохи покращити ситуацію?

— Упродовж 2006-2009 років на Закарпатті створено 117 тисяч нових робочих місць. Тож завдяки цьому нині рівень зайнятого населення у нас навіть перевищує середньо український показник, а рівень безробіття постійно зменшується і є нижчим за загальнодержавний. Добре виконується Програма зайнятості населення. Правда нині через проблеми в економіці темпи трохи знизилися. Важливо, що нові робочі місця є сучасними і досить якісними. Особливу активність ми спостерігали у туристичному, готельному, ресторанному бізнесі, будівництві. Гадаю, ми практично вичерпали свій потенціал по створенню робочих місць.

— Який рівень безробіття маємо нині?

— Нижчий, ніж загалом по державі. 2006 року він сягав 7,1%, 2008-го — 6,4%. У першому кварталі нинішнього року знову, правда, почав зростати — близько 10,4%.

-- Ще одне нарікання — робота є, але вона не завжди гідно оплачується…

-- Цими роками ми спостерігаємо добру тенденцію до щорічного зростання середньої зарплати в області. Якщо, приміром, 2006 року, середня зарплата у нас була 868 грн, 2007-го — 1091 грн, 2008-го — 1453 грн, то у липні нинішнього року вже фіксуємо 1685 грн. середньомісячної зарплати. Темпи зростання зарплати у закарпатців нині на майже 7% вищі, ніж загалом по країні. Зазначу, що торік серед областей Карпатського економічного району по рівню оплати праці Закарпаття займало третє місце після Івано-Франківської та Львівської областей.

— Які причини такого зростання?

— У попередні роки ми мали доволі високу інвестиційну активність і відкриття потужних підприємств. Нині ж, на щастя, нашу область не надто зачепила світова фінансово-економічна криза, тож підприємства в основному працюють стабільно і навіть почали нарощувати виробництво. Проблеми, звісно, є, але вони не такого масштабу, як загалом в Україні.

 Усім миром

—     Левова частка вашої роботи — розподіл і виплата різного роду соціальних допомог. Вони цими роками зросли чи зменшилися?

— Зросли як виплати, так і кількість осіб, що їх отримують. До прикладу, якщо у 2006 році різні види державної допомоги отримали майже 60 тис. закарпатських сімей, то торік уже майже 100 тисяч. Упродовж нинішнього року соціальні допомоги вже отримали понад 96 тис. сімей.

— А субсидії?

— Тут ситуація дещо інша. Розмір субсидій постійно зменшується. Якщо 2007 року понад 30 тис. сімей отримали субсидії, на житлово-комунальні послуги, то цьогоріч лише понад 9 тисяч. Однак це не пов’язано зі скороченням фінансування. Причина переш за все у зростанні добробуту людей, які вже можуть самостійно оплачувати житлово-комунальні послуги.

— Звідки берете кошти на соціальні виплати?

— Перш за все це кошти з субвенцій державного бюджету. 2006 року нам надали понад 194 млн.грн, 2007-го — понад 340 млн.грн, 2008-го — майже 477 мільйонів. Нинішнього року вже отримали понад 393 мільйони при запланованих понад 566 мільйонах.

— Обласна влада виділяє гроші для соціальних виплат?

— Звичайно. У нас діє обласна програма "Турбота", яка щороку оновлюється і доповнюється. Вона передбачає надання різного роду підтримки реабілітаційним закладам, громадським організаціям, що займаються соціальною роботою, а також матеріальну підтримку сім’ям та особам, що опинилися у складних життєвих обставинах. Фінансування цієї програми за останні роки зросло майже вчетверо.

— Знаю, що мережа соціальних закладів також розширилася…

— Так. Від обласного центру комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів відкрито чотири нові відділення у Берегівському, Іршавському, Свалявському та Тячівському районах. Скажу, що лише у нашій області зроблена така робота. У цих закладах надається допомога інвалідам та дітям-інвалідам, яка передбачає комплекс реабілітаційних та соціальних послуг, педагогічну та фізичну реабілітацію. За планами обласної програми за кілька років такі заклади будуть відкриті в усіх районах і містах нашого краю.

У жовтні нинішнього року матимемо ще одну приємну подію — у Тячеві розпочне роботу відділення Вільшанського будинку-інтернату для молодих людей (18-35 років) на 25 осіб. Заклад споруджений за спонсорські кошти зі Швейцарії та Чехії і забезпечуватиме, в тому числі, професійну і трудову реабілітацію вихованців. Це унікальний і єдиний в Україні сучасний соціальний проект.

Теги: Віктор Мацола, соціальни захист, безробіття, субсидії, допомоги

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати