Закарпатські замки - мовчазні свідки минулого

Згідно усних народних переказів, у давнину в нашому краї таких споруд було досить багато. Більшість із них за довгий період історії зруйновані і лише два із замків – Ужгородський та Мукачівський – збереглися до наших днів. Незважаючи на свою легендарність і таємничість, достовірних історичних друкованих матеріалів про всі закарпатські замки не так уже й багато, а от легенд і оповідей у різних виданнях дотепер надруковано чимало, тому зібрання кращих із художнього боку літературних творів кінця ХІХ століття і до наших днів, запропонованих у книжці доктора мистецтвознавства, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України Івана Хланти "Закарпатські замки у легендах, переказах та літературних творах" (Ужгород: Патент, 2009), яка недавно вийшла у світ, заслуговує на увагу. Відразу зауважимо, що теперішнє видання науковця є другим зміненим та доповненим. Перше вийшло ще в 1995 році і користувалося досить великою популярністю у шанувальників минувшини.

Вступною статтею "Відлуння минулого" автор-упорядник вводить читача у світ героїчної давнини нашого краю, коли замки будувались не для краси, а з великої потреби, як "настали часи суспільних кровопролитних нападів і війн. Королі, князі, знатні феодали, котрі володіли неозорими маєтками, аби ліпше захищати свої землі, почали споруджувати замки. Спочатку будували лише дерев’яні, а потім – кам’яні".

У рецензованій книжці наведено десять історичних довідок про ті кам’яні замки Закарпаття, які було зведено приблизно у ХІІ – ХІІІ століттях і певною мірою збережено, якщо не в цілісному вигляді, то бодай у руїнах, і про них згадується в різних історичних документах. У вступній статті до книжки підкреслено: "На сьогодні збереглися у більш-менш цілісному стані Ужгородський і Мукачівський замки, решта (Хустський, Невицький, Виноградівський, Королівський, Середнянський та інші) залишились у руїнах. Вони нагадують нам старі часи, військові лихоліття та невсипущу господарську діяльність у короткі хвилі затишшя".

Дотепер про частину дерев’яних замків вичерпних історичних відомостей немає, але в легендах і переказах про окремі з них згадується і в наші дні. У книжці зібрано такі народні оповідки про найбільш ймовірні замки, які колись існували на території сіл Арданово, Білки, Брід (замок Поганина), Ільниця (Німців город) Іршавського, Анталовці Ужгородського, Чинадієво Мукачівського, Вари, Грабарово, Квасово Берегівського, Дідово, Мала Копаня Виноградівського, Біловарці Тячівського, селища Вишково Хустського районів та на пагорбі Чернека біля Чернечої гори в місті Мукачево. Не виключено, що в давнину дерев’яні замкові будівлі могли бути і в інших придатних для цього місцях, адже археологічні розвідки підтверджують давні стоянки людини ще в багатьох пунктах розкопок. Такими, зокрема, можна вважати останки давніх поселень біля сіл Малий Раковець, Осій, Колодне-Загаття, Смологовиця Іршавського району, багато цікавих для вивчення місць є і в інших районах нашої області – вони ще чекають на своїх дослідників і, безперечно, зберігають чимало важливих таємниць, які хвилюватимуть бурхливу уяву ще не одне покоління археологів.

Народна поетеса Софія Малильо для прологу рецензованої книжки (2009 р.) спеціально написала чудовий вірш, який починається такими словами:

Замки Закарпаття – сива давнина,

І по них – в анналах горді імена,

А було ж чимало їх у нас!

Знищили їх війни, чвари феодальні,

Десь зорять ще в небо залишки печальні,

Звинувачують людей і Час.

І це похвально, адже про замки Закарпаття дотепер складено чимало поетичних літературних творів як відомими у світі письменниками, так і місцевими авторами, твори яких подано у рецензованому збірнику. Серед них у першу чергу слід назвати Шандора Петефі, Василя Гренджу-Донського, Марійку Підгірянку, Дмитра Павличка, Юрія Боршоша-Кум’ятського, Володимира Ладижця, Василя Густі, Романа Офіцинського, Миколу Матолу, Миколу Рішка, Василя Габорця та інших.

Не обійшли увагою таємничі будівлі-фортеці й наші науковці. У різні часи опис замкових споруд здійснили С.Варга, І.Гранчак, І.Грибанич, І.Губаль О.Дзембас, Ю.Качій, Й.Кобаль, Б.Кушнір, С.Пеняк, Д.Поп, П.Сова,М.Троян, Р.Фатула, С.Федака, І.Хланта, Ю.Чорі, Ф.Шандор та інші.

Крім творів відомих літераторів та науковців, про таємничі будівлі наш народ склав багато легенд, казок, оповідей, бувальщин, пісень, коломийок.

Найбільше оповідок увійшло до рецензованої книжки про Мукачівський ( 40 стор.), Хустський (22 стор.) та Ужгородський (10 стор.) замки і це зрозуміло, бо вони "прожили" найбільш довгий і складний час від середньовіччя до наших днів, відомостей про їхню історію в різних наукових джерелах збереглося чимало, а народ у свою чергу з любов’ю передавав від покоління до покоління як історичні факти, так і легенди, які часто обростали новими, іноді фантастичними подробицями і настільки перепліталися між собою, що нині відрізнити правдиві факти від домислів майже неможливо.

У кожного із нині відомих кам’яних замків своя цікава історія...

Так, одна із легенд стверджує, що Хустський замок був побудований ще в ХІ столітті після перемоги угорськими вождями нападників-кочівників, а точніше у 1090 році король Ладислав дав наказ неподалік місця поразки ворога звести замок, який пізніше дістав назву Хуст. На території замку було знайдено камінь, на якому викарбувана дата – 1191. Можна вважати, що король Ладислав розпочав будівництво фортеці, а його наступники продовжили і завершили зведення цієї унікальної кам’яної споруди. Про ці та деякі інші факти з історії старовинного Хуста ще у 1858 році, на основі опрацьованих архівних матеріалів, писав колишній державний прокурор Мараморошської жупи Іоан Товт.

Десять розділів книжки – це історичні довідки, а також цікаві легенди, перекази, віршовані твори про основні замки. Знайомство з історичними фактами дає читачам досить повне уявлення про кожен із десяти об’єктів, вводить у часом дивний світ минулого нашого краю, а народні твори доповнюють наведені відомості, відкривають можливість зримо уявити собі життя наших предків у період середньовіччя. У поданих автором-упорядником двох окремих розділах – "Свідки минулих століть" та "Закарпатські городища" зібрано лише літературні матеріали про відомі городища та інші пам’ятні місця краю без конкретних історичних посилань, але цей вимушений недолік не виключає нашої зацікавленості наведеними тут народними оповідями.

Яскравим доповненням до народних легенд і переказів є надруковані наприкінці книжки два віршовані твори: талановитої народної поетеси Закарпаття Софії Малильо та сучасного класика української літератури, геніальної поетеси Ліни Костенко.

А в кінці книжки розміщено три невеликі розділи під назвами "Словник", "Література" та "Примітки", в яких наведено роз’яснення окремих вживаних у мові закарпатців слів, подано список використаної літератури та здійснено перелік приміток, у яких застосовуються умовні скорочення.

Крім того, слід звернути увагу читачів на три вставки чудових кольорових світлин Івана Енея та Карла Смутка, які знайомлять з різними видовими елементами найбільш визначних кам’яних замків краю, заслуговують на похвалу і добре підібрані світлини для обкладинок також тих самих, вже названих, майстрів художнього фото.

Беззаперечно, книжка "Закарпатські замки у легендах, переказах та літературних творах" стане в пригоді всім шанувальникам історичного минулого Срібної Землі-Закарпаття, вона буде служити цілющим джерелом для всіх, хто не байдужий до перлин народної творчості краю, і хто захоплюється гармонією і красою невмирущих свідків його минулого – замків.

Теги: замки, Ужгород, Мукачево, Хуст, Невицьке, книга

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати