Приватний закарпатський готель насправді виявився борделем

Основний герой цієї історії – 45-річний Василь (до завершення розгляду справи в суді прізвищ не називаємо) – житель одного з сіл Хустського району. Чоловік був засуджений, однак потрапив під дію амністії. На власному обійсті збудував готельний комплекс із сауною, кафе-баром та номерами для відпочинку клієнтів. А який же нічліг у готелі без “кохання”?..

Для залучення грошовитих клієнтів, які прагнуть розваг, власник готелю налагодив у своєму закладі секс-індустрію. “Жриць” сутенер підшуковував через знайомих. Здебільшого добирав молодих жінок, у яких були проблеми: одна самотужки виховує дитину, іншій кредит треба погашати, третя “присіла на склянку”... Не говорив під час першої зустрічі жінкам, чим їм доведеться займатися. Пропонував роботу офіціантки, покоївки, прибиральниці. Лукаво при цьому додаючи: “Якщо буде розумна, то заробить багато грошей”... Суть справжньої “роботи” в готелі новій кандидатці пояснювали бармени або “колеги”, які вже працювали в готелі.

Вартість години секс-послуг Василь оцінив у 600 гривень. З них триста розрахував на вартість готельного номера на добу, а решту — за одну годину “утіхи”. При цьому жадібний сутенер віддавав проституткам лише 70 гривень, а решту привласнював. Та й тих мізерних сімдесяти гривень дівчата не отримували, хіба що з великим скандалом. “Хазяїн” мотивував це тим, що дівчата живуть і годуються в нього безплатно, а зароблені гроші підуть їм на одяг, косметику, засоби контрацепції та інші “виробничі витрати”.

У "ці" дні теж примушував "працювати"...

Про бордель у готелі було чудово відомо дружині пана Василя Оксані — матері двох неповнолітніх доньок. Навіть більше: жіночка тримала “діяльність” дівчаток під суворим контролем. Зароблені ними гроші Оксана забирала собі, а коли котрась з дівчат починала обурюватися, запросто могла надавати “бунтівниці” ляпасів...

Зазвичай сутенер демонстрував увесь живий “товар” на вибір клієнтові, а вже той вибирав партнерку за своїми сексуальними уподобаннями. Проститутки жили тут же, в готелі – господар виділив їм окрему кімнату. “Трудилися” ж дівчатка у знятих клієнтами номерах. Навіть коли у котроїсь із жінок були місячні, а наплив клієнтів був великий, сутенер змушував жінку йти “працювати”...

- У липні 2007 року я поцікавилася у своєї подруги, чи не знає вона місця, де б можна було влаштуватися барменом або офіціанткою, - розповідає в своїх показаннях Яна. - Подруга порадила звернутися в готельний комплекс, що в одному із сіл Хустського району. Сказала, що я зможу там і жити. Знайшовши готель, познайомилася з його власником. Власник готелю запросив мене в сауну. І зізнався, що всі дівчата, які працюють у готелі, обслуговують клієнтів, тобто займаються проституцією під його керівництвом. Запевняв, що вони дуже раді такій роботі, бо багато заробляють. Коли я відповіла, що не погоджуюся, адже ми домовлялись про роботу бармена, почав вмовляти, аби я спробувала. А якщо не сподобається, то зможу відмовитись. Додав: мовляв, є у нього кум-валютник з Хуста, має тепер приїхати, тож хоче, щоб я його “обслужила”... Про оплату моїх сексуальних послуг нічого не сказав. Коли я врешті-решт погодилася, Василь дав мені відповідний одяг та спідню білизну. Ввечері приїхав кум. Власник готелю попросив прийти до нього в сауну. Я пробула з тим кумом дві години, а коли він пішов, разом з іншими дівчатами прибрала сауну. Жодних грошей за свої послуги не отримала, а вже пізніше довідалася: мені заплатили лише за одну годину роботи, тобто сімдесят гривень... Я обурилася і відмовилася працювати таким чином. Василь почав мене вмовляти: я буду обслуговувати лише його хороших знайомих, поки не прийдуть нові дівчата, а у вільний час працюватиму барменом... Я погодилася стажуватися. Через два дні вже стояла за бар-стійкою.

Одного разу підійшов хазяїн і сказав: одяг, в якому я працюю, не підходить для роботи барменом. Ми поїхали в Хуст, де він за свої гроші придбав мені інший одяг на загальну суму близько 500 гривень. Щоправда, зауважив: я йому винна гроші, але я симпатична, тому скоро їх відпрацюю... З тих пір обслуговувала клієнтів, надаючи їм сексуальні послуги за гроші. За тиждень було від 10 до 15 осіб. Чоловіки розраховувались за мої послуги з хазяїном, а якщо його не було, то з його дружиною. В разі відсутності їх обох гроші за мої сексуальні послуги отримували барменки, які телефонували господарю або його дружині й говорили, який клієнт прийшов. Клієнти спершу платили господарям готелю 430 гривень: 180 за номер і 250 гривень за годину сексу. Далі по 450 гривень, ще пізніше по 500 гривень, останнім часом – по 600 гривень.

Яна підрахувала, що за час її перебування в готелі сексуальні послуги надавали 15 дівчат. В основному повії були не місцеві - з Тячівського та Виноградівського районів Закарпаття. Вони просили, аби їх не брали обслуговувати клієнта зі свого району - ганьбилися, щоб “слава” про них не дійшла в рідне село... Потрапили сюди також дівчата аж з Хмельницького та Івано-Франківщини. Господарі підпільного хустського борделю добре налагодили механізм вербування “живого товару” через інших повій, таксистів, родичів тощо.

Волю кулакам давав не так господар, як його дружина...

За свідченням повій, до них ставилися як до бидла, часто били. Волю кулакам давав не стільки господар, як його “половинка”. Пані Оксана, вочевидь, ревнуючи чоловіка до повій, полюбляла заліпити тій чи іншій ляпаса. Часто побої були серйозними.

- Це сталося у грудні 2007 року, - продовжує Яна. - Дружина господаря готелю була знервована і без причини побила мене та Ганну. Мені двічі дісталося кулаком по обличчю, а Ганні розбила губу. А 1 січня 2008 року близько 16-ї години мене розбудила господиня, рявкнувши: досить спати, треба прибирати кухню! Я відповіла, що стомлена, бо працювала п’ять діб без відпочинку. Але таки погодилася. У нас з Оксаною виникла сварка, під час якої та схопила пляшку з-під горілки і вдарила мене під праве око... Господар виштовхнув мене у підсобне приміщення, де почав заспокоювати і просити нікуди не їхати. Я знову втратила свідомість. Подруга Галина відвела мене в кімнату, витерла кров. Пізніше господар перевів мене в іншу кімнату, приніс туди пляшку горілки та валокордин, після чого зачинив двері на ключ і півтори доби тримав мене без їжі та води. Увесь тиждень я мала сильно опухлі очі, а на одне не бачила близько місяця.

8 березня дівчину знову побила господиня. Василь відвів її у кімнату, куди пізніше увірвалася господиня і заходилася тягати Яну за волосся, бити руками по обличчю, зірвала з вуха золоту сережку. Цю сережку Василь пізніше віддав матері Яни, коли та приїхала забирати доньку з неволі.

Фактично дівчата перебували в рабстві. Нікого Оксана та Василь нікуди самих не відпускали. Вони могли піти тільки в магазин біля готелю, один раз на місяць на один-два дні їх відпускали додому. Якщо потрібно було кудись поїхати або піти, то Василь та Оксана йшли з ними. Сутенер погрожував: мовляв, якщо втечуть, він їх з-під землі дістане.

Кінець хустському секс-бізнесу поклав… щоденник

Яна крадькома вела блокнот, де записувала, скільки годин надавала сексуальні послуги. Дівчина стверджує, що лише упродовж вересня-листопада 2007 року змушена була віддаватися близько 200 клієнтам. Блокнот з цими записами вилучили працівники міліції під час обшуку в готелі. Він став одним із доказів вини хустського сутенера. Оскільки під час роботи в готелі дівчина постійно зазнавала моральної, фізичної та матеріальної шкоди, змушена була витрачати власні гроші на лікування, вона подала цивільний позов на своїх мучителів - на суму 10000 гривень.

Муки сексуальних бранок готелю-борделю закінчилися наприкінці листопада 2008 року. Інформація про підпільний бордель надійшла в міліцейське Управління боротьби з організованою злочинністю, ділків вирішили брати на гарячому. Під час спецоперації в готелі затримали самих господарів, а також двох молодих клієнтів з двома путанами.

Теги: готель, бордель, клієнт, секс, сексуальний, повія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати