Закарпатець отримав довічне ув'язнення за подвійне вбивство

НІЧНА СПОВІДЬ

Осінні ночі -- довгі. 47-річний Карло Остолош, який мешкав у будинку   на  вул. Богдана Хмельницького у Виноградові, у ніч на 23-є листопада минулого року майже не стулив повік. Сон ніяк не йшов,  чоловікові навіювалися різні думки. "Як вона могла таке вчинити?! Я ж до неї з усім серцем, а вона мені таке підсунула, усю душу мою вимотала", -- розмірковував чоловік.    

Неприємності у  житті Карла почалися ще з юності. У цьому був винен насамперед він сам, бо ще в 16-річному віці опинився на лаві підсудних. За крадіжку та грабіж отримав свій перший термін – чотири роки неволі.  З тих пір на волі Карло довго не затримувався. Притягався до криміналу за тяжкі злочини, у т.ч. за згвалтування і бандитизм. Тюремного "стажу" мав за плечима уже понад 25 років. Останній раз відсидів на "зоні" вісім років і, повернувшись у Виноградово уже в зрілому віці, вирішив, що з нього досить.  Спершу відремонтував батьківський дім, в якому вже кілька років ніхто не проживав. Благо,  з роботою стало легше: на будівництві, у когось на обійсті чи на  городі  можна було підзаробити. Довгі роки, проведені у неволі, далися взнаки, затужило серце за жіночим теплом. Але хто ж ризикне  з таким жити?! Однак знайшлася жінка, котра вподобала собі Карла--30-річна місцева жителька Ірина. Молодиця вже мала невдалий досвід сімейного життя: з першим чоловіком нажили трьох діток, але потім розійшлися. Двоє дітей опинилися в дитбудинку, одне на виховання взяли родичі Ірини.

Жінка перебралася у будинок Карла. Життя нібито налагодилося: власник обійстя не зловживав алкоголем, підробляв, тому  гроші водилися. А коли народилася  донька, взагалі став взірцевий. Сам бігав на базар, купував підгузники, інші дитячі речі та подарунки для матусі. Туга і смуток, які накопичилися на "зоні", ніби перетворилися на невичерпний осередок любові і піклування про інших. Можливо, така ідилія тривала б і далі, та сталося по-іншому...

Навесні в 28-річного племінника Карла Юрія помер  батько. Молодий чоловік залишився самотнім (його сестра з сім’єю живе окремо). Він тяжко переживав смерть близької людини. Якось з Карлом працювали на будівництві. Одного дня дядько, щоб якось розвіяти смуток племінника, запросив його в гості. Той залишився ночувати. Потім  Юрій  почав частіше навідуватися, учащав і  тоді, коли  дядька не було вдома... Скінчилося все тим, що на початку листопада Ірина заявила, що житиме з Юрієм. І перебралася з дитиною у квартиру чоловікового племінника. Такий розвиток подій вельми засмутив Карла, зачепив за живе його самолюбство. Він спершу вмовляв свою пасію повернутися до нього. Пробував переконати і Юрія. Скаржився і його сестрі, погрожував, що якщо жінка не повернеться до нього, порішить їх обох. Та жодні благання і погрози  не діяли ні на Ірину, ні на її нового обранця. Карло геть звівся, змарнів від журби. "Не буде прощення нікому за розбите серце і мої страждання...", -- переконував себе в думках безсонними ночами.

Зустрівши Ірину на вулиці Виноградова,  знову вмовляв її повернутися.

-- Давай завтра я прийду, все вирішимо раз і назавжди, -- мовила жінка.

ЖАХЛИВА НЕДІЛЯ

Цілу ніч Карло не спав, уявляючи собі завтрашню зустріч. І от настав довгоочікуваний ранок.  У гості до Карла завітав брат, з яким розпили пляшку спиртного. Потім господар не витримав і сам пішов у місто, щоб швидше вирішити свою долю. Невдовзі зустрів співмешканку з племінником, який штовхав дитячий візочок. Разом подалися на обійстя Карла. Тут він та Ірина увійшли всередину, Юрій залишився на подвір’ї доглядати за дитиною, яка спала. Розмова в помешканні видалася короткою, бо жінка заявила: більше сюди не повернеться, житиме з племінником. Ці слова неабияк вразили Карла. Він схопив кухонний ніж і крикнув:

-- Якщо не зі мною, то ні з ким!..

Лезо увійшло в живіт жінки. Потім було ще кілька ударів. Жертва звалилася на землю, намагаючись відповзти подалі. Але розлючений Карло заходився добивати її ногами. На шум у хату вбіг Юрій. Побачивши страшну картину, накинувся на Карла, намагаючись вирвати з його рук ніж. Однак той зумів вивернутися, і супротивники виштовхалися спочатку в коридор, потім  на подвір’я. Юрій вчепився в руку, в якій знаходився ніж. В якусь мить Карло зумів вирвати її, і ніж потрапив прямісінько в груди супротивнику. Той, зойкнувши, звалився на землю. Ошелешений Карло схопив візочок з дитиною і вибіг на вулицю. Крикнув сусідці, щоб викликала "швидку" та міліцію, бо там два трупи, а сам подався до родички, яку попросив приглянути за дитиною. Далі  поплентався вулицею...

Звістка про надзвичайну подію у будинку на вул. Б.Хмельницького швидко облетіла округу. Удар прийшовся Юрієві прямісінько в серце. Ірину ще доставили у реанімаційне відділення райлікарні, та через кілька годин вона померла.  На місце події прибули перший заступник начальника Виноградівського райвідділу міліції Янош Дорчинець, заступник начальника Ігор Бігорі, начальник служби дільничних інспекторів Юрій Бігар, слідчо-оператвина група, експерти-криміналісти та судмедексперт. Карла невдовзі  затримали неподалік міського парку.

СУД І ПОКАРАННЯ

Після завершення слідства справу направили до суду. Апеляційний суд Закарпатської області у складі  головуючого Петра Лизанця, судді Василя Дідика, народних засідателів, розглянувши цю справу, виніс свій вердикт. Карла Остолоша визнано  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, й засуджено на довічне позбавлення волі. Отак за свої вчинки доводиться розплачуватися дорогою ціною...

Теги: трагедія, мелодрама, ніж, злочин

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати