– Люди йдуть путьом (шляхом. – Авт.) і питають, що то за дерево у нас перед хижою, – Савко із сином Михайлом і його сім’єю мешкає при центральній дорозі села. – Прийшов газовик записувати показники лічильника, то аж зачудувався. Казав, що такого великого соняшника зі стількома шапками за своє життя не видів. То ціле дерево.
Син Михайло нарахував 60 шапок, 10 уже розпустилися.
– Видите, за кожним листочком буде шапочка, – показує Марія Федорівна.
Соняшник росте біля кущів троянд перед вікном хати.
Жінка розповідає, що спеціально рослину не сіяли. Припускає, що такою вона виросла через підживлений перегноєм ґрунт.
– Невістка Ганна восени прикрила кущі троянд сухим листям, аби не змерзли. Навесні згребла його. Ми побачили чимало маленьких сходів. Подумали, що то огірки. Згодом бачимо, що соняшники. Я часто купую по літрові сірого насіння на базарі в Іршаві, вдома смажимо, любимо лущити. Видно, онучки кинули туди насіння.
Коли Ганна прополювала троянди, то повиривала й сходи соняшника. Одну залишила, бо онучки – 7-річна Ангелінка й на рік молодша Даринка – дуже радіють "сонечкам". На городі посіяли собі цілий рядок соняшника. Самі його й обкопували. Там рослини звичайні – мають десь півтора метра, на билі – по одній шапці. Дівчатка ледь чекають, коли насіння доспіє.
Савко каже, що з найбільшої шапочки збере насіння й наступного року посіє його на полі:
– Будемо видіти, чи то насіння сортове, чи справді соняшник виріс таким через добру землю.
