Вихідець із Закарпаття, Балога розпочав свою політичну, а також бізнесову кар’єру у себе на малій батьківщині. В цьому регіоні теперішній голова Секретаріату Президента мав вплив на усіх етапах своєї політичної кар’єри, починаючи з есдеківського владного минулого і закінчуючи нетривалим перебуванням в «нашоукраїнській» опозиції до 2004 року. Зараз, попри зайнятість у столиці, Балога впливає на закарпатську ситуацію політику не менше, а то ще й більше, ніж в часи власного губернаторства за Кучми. Голова Секретаріату й надалі залишається депутатом обласної ради. Більш того, голосує за надання русинській мові статусу регіональної в Закарпатській області. Зрозуміло, голосує не сам Балога, а його депутатська картка. Втім, навіть таке голосування ніяк не вписується у принцип поділу влади, який депутат обласної ради Віктор Балога повинен відстоювати апріорі, виходячи зі свого статусу головного секретаря Президента. Але це, справді, «квіточки» порівняно з тим фактом, що один з найближчих соратників Ющенка голосує за так звану русинську мову – видумку українофобів 19 століття з українських та неукраїнських етнічних територій.
Проте повернімося від ліричного відступу до темного минулого Віктора Балоги. А темним воно виглядає для дуже великої кількості експертів та його опонентів з різних політичних таборів. Перше пояснення цьому слід шукати в бізнесовому минулому політика. Балога був тією людиною в Закарпатському краї, при якій відбувався поділ власності та нагромадження первинного капіталу. Саме за першого губернаторства нинішнього голови Секретаріату в області неймовірних обсягів набула контрабанда, що стала основним джерелом прибутків місцевого кримінального бізнесу. Разом з тим при Балозі стається серія резонансних вбивств бізнесменів та кримінальних авторитетів. Хоча, зрештою, під кінець губернаторства Віктора Балоги в області формуються чітка картина місцевих груп впливу та неписані правила гри, які заспокої криміналітет. У цьому аспекті багато хто порівнює роль Балоги на Закарпатті з тим, що свого часу зробив на Донеччині Ахметов.
Крім суто бізнесових моментів, багато комерційних фірм в області й досі приписують Балозі багато-чого. В екс-міністра МНС залишається немало політичних хвостів. Мова йде про есдеківське минуле Балоги. Він був одним з найближчих соратників Віктора Медведчука та Григорія Суркіса. Багато в чому завдяки Балозі вони вперше потрапили до парламенту по мажоритарним закарпатським округам. Власне, екс-губернатор найбільше приклався до того, щоб за Закарпаттям на довгий час закріпився імідж есдеківського клондайку. Тепер есдеківське минуле є підставою для регулярних звинувачень Балоги у політичній неохайності як з боку «біло-голубих», так і окремих «помаранчевих». Але треба сказати, що свою вину перед «помаранчевими» Віктор Балога сповна спокутував. Адже згодом кілька років був головним борцем на Закарпатті проти диктату тих же есдеків. Вже не кажучи про мукачівські мерські вибори, що стали легендою.
Взагалі, згадуючи соціал-демократичну сторінку життя Віктора Балоги, не можна не провести паралелі між ним та ще одним Віктором – Медведчуком. Між ними є чимало спільного. Обидва мали досить чіткий зв’язок із Закарпаттям, обидва очолювали (Балога продовжує очолювати) Адміністрацію (Секретаріат) Президента, керували партією влади (Медведчук – СДПУ(о), а Балога – НСНУ). Хоча щодо НСНУ, то зважаючи на офіційний перехід «Нашої України» в опозицію, є підстава сумніватися у тому, що «Народний Союз «Наша Україна» залишається партією влади. До спільного слід додати ще й старанно створюваний політичними опонентами імідж Балоги як авторитарного політика на кшталт Медведчука в минулому.
Отож, як бачимо, спільного у двох Вікторів дуже багато. То чи спіткає Балогу незабаром те саме, що спіткало Медведчука зараз, тобто політичне забуття? На данний момент політична кар’єра Віктора Балоги постійно йде вгору. Від другорядної міністерської він за короткий час доріс до людини, що кожень день впливає на думку Президента. В цьому плані закарпатцю вдалося досягти чималих успіхів. Інакше навряд чи Президент абсолютно волюнтаристським чином призначив би його на посаду голови ради НСНУ. Для того, щоб Ющенко наступив на горло власній пісні про демократичні принципи політичного управління, треба мати неабиякий вплив на нього. І Балога цей вплив має.
Висока оцінка Президентом діяльності Секретаріату свідчить про те, що його голова поступово витісняє з орбіти глави держави «любих друзів» та інших фаворитів.
Схоже, все йде до того, що Балога стане ще знаменитішим «сірим кардиналом», ніж Медведчук. Проте така сильна прив’язка до Президента має й свої мінуси. Якщо найближчих три роки Ющенку не вдасться повернути свій найвищий рейтинг, то разом з ним з політичної сцени може зійти й сам Балога. Як це свого часу було з Медведчуком: пішов Кучма – зник Медведчук як впливовий політик. У цьому контексті Віктор Балога припускається ще однієї великої помилки свого попередника, а саме – позиціонування себе як непублічного політика. Навряд за умови поразки Ющенка на наступних президентських виборах Балога зможе покластися на НСНУ: він там людина тимчасова. Не виключено, що й сам НСНУ за такої ситуації припинить своє існування. Тому, щоб уникнути долі свого колишнього соратника Віктора Медведчука, Віктору Балозі треба зосередитися на формуванні власного позитивного іміджу та авторитету не тільки серед політикуму, але й громадськості.
«Сірий кардинал» живе доти, доки живе король. Не віриться, що це межа амбіцій Віктора Балоги.
Віктор Леоненко, Західна інформаційна корпорація
18 грудня 2006р.
Теги: