Члени Ужгородського молодіжного братства імені святого Алексія Карпаторуського здійснили похід на Говерлу

Підвестися довелося рано: перед братчиками лежала далека дорога. Вирішили йти повністю пішки: і на "таксі" зекономили, і суглоби неабияк розім'яли.

Декілька годин виснажливої ходьби - і ми вже біля підніжжя Говерли. Підйом попереду також нелегкий, але ми впевнено і вперто просуваємось до своєї мети. З погодою дуже пощастило: дощик цього дня нас не турбував, а сонечко час від часу ховалося за білі пухнасті хмарки. Постійно не вистачало питної води: по дорозі на Говерлу джерел не так багато, а пити ой як хочеться. У дядька Кирила на полонині зробили запаси "еліксиру життя" і рушили далі. Дорогою зустріли багато "друзів по маршруту": чехів, поляків, ну, звичайно, й українців. Трохи навіть позаздрили тим, хто вже спускався з вершини. Але у нас ще все попереду! Найкращі враження нас чекали на вершині.

З веселими жартами піднімаємось далі. Наближення до мети дається нелегко, але величезне бажання побачити чудові краєвиди і все-таки підкорити найвищу вершину країни нас не покидає і впевнено штовхає вперед. По дорозі фотографуємось.

Фотографії на фоні Карпат - неабияке задоволення. Дивишся -  і не віриш, що ти так близько до тієї краси.
Вже ближче до вершини нам трапилось гірське джерело. Це велике щастя - зустріти гірське джерельце тоді, коли спрага просто вчепилась за горло. Вода там ду-у-у-же холодна! Просто льодяна! Руки затерпають, поки нап'єшся. Робимо невеликі запаси води (так, щоб вистачило до вершини), утамовуємо спрагу,

асолоджуючись смаком холоднючої гірської водички: коли ще буде можливість напитись кришталево чистої джерельної води з Карпатських гір? З кожним кроком наближаємось до своєї мети: вершина вже не за горами.
Першими піднялись Василій Солонина і Євгенія Кіш, а Анна Семенюк, як завжди, пасла задніх.

Коли ступиш власними ногами на самий вершечок найвищої гори України, почуття просто переповнюють тебе: хочеться чи то танцювати, чи то співати, чи то кричати на повні груди... Оглянувши незрівнянно красиві краєвиди, насолодившись чистесеньким і прохолодним гірським повітрям, ми вирішили підкріпитись бутербродами. А потім була фотосесія!..

...Спускатись було легше, апе не менш небезпечно: кам'яні брили і стрімкі спуски створювали настирливі перешкоди на нашому шляху. Спустились з Говерли ми набагато швидше, ніж піднялись на неї: внизу нас уже чекали смачні шашлички. Ми відпочили, підкріпились шашликами, картоплею і салом, посиділи біля вогнища і незчулися, як стемніло. А нас ще чекала дорога, довжиною цілих 9 кілометрів... І цей відрізок шляху, здається, був найважчим: дуже хотілося спати і страшенно боліли ноги. У цілому за цей день ми подолали 32 кілометри.

Коментарі, як кажуть, зайві. Втома, звичайно, була, але позитивні враження і незабутні відчуття нас просто переповнювали!

P. S.: На вершині ми залишили напис на камені. Думаю, через деякий час буде приємно побачити свої імена, написані на камені на найвищій вершині України (якщо їх не змиє дощик).
Довідка "НЕДІЛІ": Ужгородське православне молодіжне братство імені святого Алексія Карпаторуського - молодіжна організація, яка займається духовно-просвітницькою, місіонерською, соціальною роботою, а також організовує паломницькі поїздки, літні табори, святкові концерти до великих релігійних свят. Голова молодіжного об'єднання - ієрей Віктор Палош. Структура братства складається з кількох відділів: організаційного, місіонерського, соціального, культурно-мистецького, інформаційного. При братстві діє хор, бібліотека.

Теги: Ужгород, Говерла, сходження, молодь, братство імені святого Алексія Карпаторуського

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати