Як повідомив координатор акції Алеш Кучера, протягом останніх місяців чеським маркувальникам вдалося підготувати проект стандарту маркування в Україні. Він виходить із чеських та польських стандартів (у відповідності з методологією КЧТ та ПТТК). Цей єдиний стандарт пропонується затвердити в МНС України, оскільки, наприклад, кримський, ще "радянський" стандарт маркування вже дуже застарів. На даний час в Івано-Франківській області помарковано приблизно 400 км (у районі Осмолоди та Бистриці), а на Закарпатті – близько 250 км стежок (в районі Усть-Чорної та Колочави). Туристичні траси, як і прийнято в Європі, позначають червоним, зеленим, жовтим та синім кольором.
Чеські, польські та українські волонтери маркують складні та часом небезпечні карпатські стежки переважно за власний кошт, спонсори і дрібні донори виділили фінанси виключно на проектування та друк карт, придбання матеріалів, палива, фарб тощо, а також на виготовлення інформаційних панелей чи вказівників. Також організаторам вдалось знайти кошти на транспортування територією України, на проживання та харчування учасників трудової експедиції. Карпатське маркування – не відпочинок: не рідко волонтерам доводиться тягти десятки кілометрів вгору крутосхилами металеві стовпи, важкі рюкзаки із таблицями, приладдя, наприклад, бензопили для прочищення стежок. Однак організатори сподіваються, що туристи менше блукатимуть на розлогих карпатських плаях. "Карпати – це далеко не Крконоші чи навіть не Татри, де через кожні 5 км є якась тепла гірська хатка, де можна перечекати несподівану бурю. В Карпатах чимало туристично привабливих місць, але віддалених від населених пунктів чи якого-небудь притулку на 30-50 км, наприклад, у районі гори Близниця. Туристи блукають днями, одягаються при цьому легковажно, бувають важкі травми. Ми хочемо цьому запобігти", - каже пан Кучера. Утім, чи не найбільшою перешкодою є місцеві вандали, які пошкоджують чи спалюють пластмасові таблиці, або лісоруби, які спилюють промарковані дерева.
Влітку цього року акція відбувається 1-9 серпня водночас у трьох місцях – навколо Колочави (Пішконя, полонина Боржава), в Лисичеві (полонина Боржава) та найбільший табір – в Усть-Чорній (Свидовець). На відміну від минулих років, волонтери встановлюватимуть поряд із кириличними назвами місцевостей також і назви латиницею: адже до Карпат їздить чимало молодих людей із Європи, для яких азбука є зовсім невідомим письмом.