Найвідоміші цілющі джерела - Нанківської ікони Божої Матері у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в c. Іза Хустського району. Ще одне цілюще джерело знаходиться біля чоловічого монастиря Різдва Богородиці (с. Питча Хустського району.) В Архангело-Михайлівському жіночому монастирі (с. Драгово Хустського району) є цілющий колодязь на честь ікони Живоносне джерело. У Свято-Пантелеймонівському чоловічому монастирі в м. Хуст є цілюще джерело, яке було викопане засновником святині о. Мелетієм у 30-х рр. ХХ ст., і печерний храм прп. Іова Почаївського. Багато прочан одержують зцілення, помолившись та викупавшись у водах джерела Свято-Кирило-Мефодіївського монастиря у Сваляві.
Пустеля в горах і цілюще джерело знаходяться біля Серафима-Саровського жіночого монастиря (с. Приборжовське Іршавського району). Монастир заснував о. Гермоген, який, ще будучи підлітком, побачив у Великодню суботу незвичайний сон: над селом з'явився синій хрест, від якого в усі сторони лилося дивовижне світло, освячуючи все навколо. Юнак вирішив присвятити своє життя Богу і стати ченцем. У 30-х роках минулого століття почав будівництво святині на тому місці, яке побачив уві сні.
Свято-Георгіївський чоловічий монастир (біля с. Криве Тячівського району) порівняно недавно збудований - років 20 тому. 75-літній монах Авраам Штефура викопав там джерело. Сюди ченці щодня приходили помолитися, і вода набула чудодійних властивостей, стала цілющою.