В Ужгороді відзначили 60-річчя насильницької ліквідації Греко-Католицької Церкви на Закарпатті та 20-річчя її виходу з підпілля

З цього приводу Предстоятель УГКЦ Патріарх Любомир, який особисто не зміг взяти участь в урочистостях, написав владиці Мілану (Шашіку), Апостольському адміністратору Мукачівської греко-католицької єпархії, листа, у якому наголосив на важливості як самого святкування, так і події, яку святкували.

В Ужгороді УГКЦ представляли владики Петро (Стасюк), єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії, Тарас (Сеньків), єпископ-помічник Стрийської єпархії, та Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Розпочалися святкування Міжнародною науковою конференцією "Переслідувана Церква", яка відбулася 26 червня у приміщенні Ужгородської духовної семінарії. Літургійні відправи того дня розпочалися з вечірні, після якої до сьомої ранку тривали молитовні чування монаших чинів.

Головні урочистості відбулися у суботу, 27 червня. Того дня на території Ужгородської духовної семінарії о 10.00 розпочалася Архиєрейська Літургія, яку очолив архиєпископ Василь (Цириль), Секретар Конгрегації для Східних Церков. Після Літургії від храму Перенесення мощей блаженного Теодора до пам’ятника репресованому духовенству перед єпископською резиденцією відбувся хресний хід з мощами блаженного священномученика Теодора Ромжі. Того ж дня у храмі Перенесення мощей блаженного Теодора відслужили Велику вечірню з литією, а відтак розпочалися молитовні чування.

"Ті, яких ми тут сьогодні згадуємо, які залишилися вірними під час ліквідациї Греко-Католицької Церкви і які зуміли відважно вивести її із підпілля, – стали для нас прикладом у боротьбі за свободу духа. Вони вчинили так, як вчинили, не тому, щоб їм поставити пам’ятник. І якраз через те вони його й заслужили. Тому що своїм прикладом кожний із них уподібнився до апостола Павла, який у листі до коринтян говорить: "Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів таїн Божих. Тим-то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить – це Господь. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде і не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога." (1 Кор 4, 1-5)", — зазначив у своїй проповіді Секретар Конгрегації для Східних Церков.

Урочистості з приводу 60-річчя насильницької ліквідації греко-католицької Церкви на Закарпатті та 20-річчя виходу з підпілля завершилися у неділю, в день празника перенесення мощей блаженного Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського.

"Важливість цих урочистостей полягає в тому, що цим ми засвідчуємо свою пам’ять про тих, котрі терпіли за свою віру і віддали своє життя за єдність Христової Церкви. Учасниками свята були багато парафіяльних спільнот, численна молодь. Цим ми встановили певний зв’язок з тим складним часом, який Церква пережила, і її воскресінням, яке Церква зараз переживає. Упродовж хресного ходу семінаристи співали Канон Пасхи, що, на мою думку, стало дуже символічним актом: Церква святкувала своє воскресіння", — зазначив у коментарі для департаменту інформації УГКЦ владика Йосиф (Мілян).

Вітання від Папи Римського Бенедикта XVI учасникам святкувань перетав у листі державний секретар Ватикану Кардинал Тарсіціо Бертоне. Він зокрема зазначив: "Вселенський Архиєрей заохочує залишитися добре вкоріненими в цій Католицькій вірі, яка була певною і твердою підтримкою в таких трагічних часах для вашої історії і заохочує, щоб ці святкування помогли поглибити вірність візантійській церковній традиції і зробили би вас в тому самому часі чутливими на сучасні пасторальні вимоги. Активна присутність Вашої Церкви буде дорогоцінним внеском для утримання молодих у християнській вірі в Європі і щоб протистояти викликам секуляризації та релятивізму".

Як інформує прес-служба УГКЦ, Мукачівська греко-католицька єпархія була утворена після Ужгородської унії, укладеної 24 квітня 1646 року. На початках вона не була юридично-церковно визнана. Юридичне визнання було надане в часах правління імператриці Марії Терези буллою Папи Климента XIV 19 вересня 1771 року. За правління владики Андрія Бачинського єпископську резиденцію було перенесено з Мукачева до Ужгорода. Сама єпархія, коли була визнана Папою, була суфраганною єпархією Естерґомського примаса, оскільки знаходилася на території великої Угорщини. Під пануванням Чехословаччини єпархія отримала статус "sui iuris".

Після легалізації Церкви Святий Престол залишив для Мукачівської греко-католицької єпархії статус "sui iuris". Це означає, що вона безпосередньо підпорядкована Апостольському Престолу, а не Главі УГКЦ.

На світлині: Пам’ятник Виходу з підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії, встановлений в м. Ужгороді, де вперше після довгих років переслідування була публічно відслужена Літургія (джерело: www.mgce.uz.ua)

Теги: Ужгород, вихід із підпілля, греко-католицька церква, Теодор Ромжа, УКГЦ, Мукачівська єпархія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати