Політична порнографія, або Законодавче безглуздя продемонструвало совковість нашої "еліти"

Однак робити щось треба, тому парламентарі й наприймали законів, від яких однозначно тхне тоталітарною радянщиною і які переконливо доводять, що суть усіх змін, котрі задумувалися, полягала у поверненні до авторитарного минулого.

Найперше в запальній ейфорії конституційна більшість подолала вето Президента на Закон про заборону грального бізнесу. Яскраво прикритий псевдоморалізаторською риторикою, по-суті, він жодного конструктиву у суспільство не вносить, а, навпаки, дає початок черговому витку переділення дуже привабливого ринку за корупційними схемами. Бо весь маразм ситуації в тому, що депутати просто тупо заборонили цей вид діяльності аж до ухвалення нового закону. Ніби його мають приймати не вони самі і їх хтось тримає за руки. Але щоб ухвалити закон, потрібен інтелект, знання, досвід, врешті робота, а щоб щось заборонити вистачає й голої дурі, в чому наші можновладці й розписалися. Причому за нею ще чітко простежується хапальний рефлекс. Бо зрозуміло, що у курортний сезон нікуди гральний бізнес не подінеться, але тепер, загнаний у тінь, він з усіх боків буде обкладений поборами, з яких, зрозуміло, зиск матимуть лише причетні до влади. Тим більше не має цей закон нічого спільного з антикризовими заходами, оскільки не сприяє фінансовому оздоровленню й економічній свободі, а, навпаки, нищить її. Достатньо згадати, що одним із перших кроків Рузвельта у 30-ті роки була ліквідація сухого закону, який виводив з тіні величезний прошарок бізнесу, можливо, й не дуже морального, але такою вже є сама людська природа.

Відтак ще більше примітивізму й совкового лицемірства проявляється у новому Законі про боротьбу з порнографією. За ним тепер кримінально відповідальним є навіть зберігання непристойної (на чиюсь дуже суб’єктивну думку) продукції. До речі, всім, хто має повне зібрання творів Дж. Боккаччо, О. Пушкіна, О. Толстого, А. Чехова, треба терміново почистити свою бібліотеку, не кажучи вже про Баркова, Міллера, Андруховича чи Подерев’янського. Бо, не дай Боже, до вас у гості завітає Данило Яневський, який є одним із членів дуже загадкової комісії з моралі, і тоді вам пряма дорога до буцегарні. Однак за цією нісенітницею прихована значно глибша проблема, з якої так і стирчать віслячі вуха совка.

Загалом в Україні і до цього антипорнографічне законодавство було од­ним із найжорсткіших у світі. Автором його й духовним батьком у свій час виступив Л. Черновецький, який уже сам по собі служить бездоганним прикладом чеснот і моралі. Суворішим за українське є лише законодавство у мусульманських країнах, можливо Північній Кореї, Китаї та ще деяких бананових республіках, що служать "взірцем" для світової цивілізації. До речі, найвідомішими цнотливцями в історії людства є Сталін та Гітлер, для яких буденною справою було нищити мільйони людей, але роздивлятися збудливі картинки – зась. У СРСР, як відомо, взагалі сексу не було, а в Німеччині 30–40 рр. не те що пор­нографія, а й кохання суворо регламентувалося відповідно до расової тео­рії. І зв’язок між цими явищами не випадковий. Бо якраз тоталітаризм прагне регламентувати й контролювати все людське життя, разом із інтимним. А почуття вини у громадян є невід’ємною рисою будь-якої диктатури, бо без нього та просто валиться. Саме пробудити почуття вини й прагнуть наші можновладці, продукуючи такі закони.

Це не біда, що міністри-соціалісти випадково беруть із собою у літак красунь, адже вони не картинки. Концерти ж пристаркуватого (щоб не скотитися на грубість) Поплавського в оточенні пікантних дівиць – це, звичайно ж, не порнографія, а прояв вишуканого мистецтва. Так, як і сам, очолюваний ним інститут – це не відома кузня кадрів для відповідної індустрії, а заклад високої культури. Не кажу вже про те, що якраз депутати є організаторами, спонсорами й одночасно головними суддями всіх можливих конкурсів красунь, що слугують за своєрідну біржу секс-бізнесу. Та купувати живих лялечок – це не кримінал, а от розглядати картинки – тюрма. Бо така природа кастової свідомості, де для одних право першої ночі – це священне, а для інших навіть у власному ліжку свобода обмежена. Тому небезпеки, якої уникло суспільство, позбавившись ПР і БЮТ, воно навіть не усвідомило, але сам вірус тоталітаризму ще дов­гі роки переслідуватиме нашу країну.

Ніби зовсім в іншій формі інерція київських хвиль несподівано проявилася і в нашій області. Ні сіло ні впало через три роки раптом Закарпатська ТВК згадала про з’їзд БЮТу, що виключив зі своїх лав більшу частину названої фракції й позбавив їх депутатства. Немає сенсу тут обговорювати сам принцип імперативного мандату, від якого, знову ж таки, тхне неприкритим фюрерством. Але навіть він застосовується тільки вибірково й під сьогочасну кон’юнктуру. Бо така ж доля мала чекати й на ужгородських б’ютівських депутатів чи не в повному складі, але про це ні в пресі, ні від партійних лідерів нічого не чути. Бо, бачте, тепер В. Балога – ворог і всіх, хто з ним, слід покарати, а С. Ратушняк – тимчасовий союзник, то там не чіпатимемо. Звичайно, вся ця катавасія не матиме жодного значення, бо члени ТВК можуть прийняти скільки завгодно взаємовиключних рішень. Не кажу вже про дальші суди й подібне. І суть тут не в юридичних тонкощах, а в самій безглуздості принципу, коли долю депутатів вирішують не виборці, а маніпуляції зі списками та примхи й настрої вождя. Вся дурість знову аж стирчить. Адже з’їзд БЮТу виключив названих депутатів якраз за те, що вони увійшли в коаліцію з Регіонами. Але коли цього вже забажалося самій Ю. Тимошенко, то лише разом із її лінією повинен хитатися й увесь б’ютівський народ. І знову нічого нового. Тому, що така вже наша обтяжена спадковість. Питання лише в тому, скільки часу потрібно нашим людям, аби зрозуміти, що свобода – це не абстракт­не побажання, а конче потрібна умова для виживання сучасної цивілізації. Бо будь-яка нетерпимість – чи національна, чи релігійна, чи політична або сексуальна – обов’язково призводить до бунту й крові. Достатньо тепер подивитися лише новини з Ірану. Ось тільки питання: наскільки далеко ми від нього втекли.






Теги:

*

Теги: Верховна Рада, законотворчість, гральний бізнес, порнографія, Партія регіонів, БЮТ

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати