Перша пише, "не червоніючи", про внутрішній світ жінки, курсуючи між рідним Ужгородом та американськими Афінами, де тепер проживає. Другу називають поеткою великого мовчання і затяжних пауз. Вона також є завідувачкою відділу культури газети "Новини Закарпаття".
Дівчата прочитали свої такі не схожі поезії та поділилися поглядами на поетичну творчість. На запитання "Що їх поєднує?" Оксана Луцишина чесно відповіла, що тільки те, що вони − жінки. Тексти Мар’яни Нейметі їй імпонують. Особливо подобається ледь помітний, завуальований гумор. Вона називає Мар’яну поеткою лаконічних і проникливих текстів. Дивується, як та може стільки років писати в шухляду.
Натомість Мар’яна Нейметі зізналася, що Оксанині твори у неї викликають внутрішній опір. Але попри це, їй би хотілося бути такою сміливою в текстах.
Вечір пройшов в затишній атмосфері. Перефразовуючи вірш Мар’яни Нейметі "Зебра", присутні "у колі подружок відпочивали від чорних смужок".
Наостанок дві найцікавіші цитати з вечора.
Оксана Луцишина: "Бути гарною людиною і бути гарним автором – це дві різні речі".
Мар’яна Нейметі: "Досить 20 хвилин, аби прочитати збірку, а скільки часу і нерв потрібно на її видання!".