Закарпатка Марія Феделеш 10 років тому при смерті бачила Божу Матір

Марія Феделеш щодня молиться до Богородиці у церкві, яку із чоловіком Петром спорудила на своєму подвір’ї

Марія Петрівна зустрічає у комірчині біля хати. Веде до церквиці, розташованої поряд із будинком.

— Сю церкву ми з чоловіком Петром побудували на знак вдяки Матінці, — каже.

Заходимо до храму. Збоку біля вівтаря стоять дві лави, стіл, статуя Божої Матері.

— 1999 року восени я тяжко захворіла, — розповідає Феделеш. — Із дитинства була хворяковитою дитиною: мала проблеми із бронхами. Дохтори казали мамі, що не виживу. Але я якось витяглася, видівувала, віддалася за мого Петра. Потом народилося в нас двоє діточок: син Юрко ай донька Люба. Я дуже подалася.

Того осіннього дня в Марії раптово підскочив тиск.

— Скочив до 200 на 140. Мій Петро напудився й визвав дохторів. Та они лиш помахали головою. Кажуть, не виживе она, до вичора умре. Чоловік вийшов у двір і почав прибирати: готувався до похоронів. А я лежу в хаті й усе розумію, лем говорити не можу. Раптово біля стіни появилася гарна молода жінка в сірому плащі із малиньким хлопчиком на руках і почала йти до мене. Як стала біля постелі, то дивилася на мене й мовчала. А хлопчик так файно схрестив собі ножки і кличе мене до виходу. Я розуміву, що не можу йти, але якось в мені береться сила, і я встаю. Помалиньки вийшла я од дверям, зійшла по сходах і вийшла у двір. Мій Петро як се увидів, то сплеснув руками. Підняв долоні до неба і каже: ”Господи, ко її підняв на ноги?”

За три дні жінка одужала.

— Відтоді я ни разу не захворіла. А щоб оддячити Богу, ми рішили із Петром дати зробити статую Божої Матінки. Для сього продалисьме двох поросят. Установили статую напроти нашої хати. Та якось по тому приснилося Петрови, що Матінку треба накрити. І ми дали зробити над нив навес.

За рік Феделеші вирішили спорудити на місці статуї церкву.

— Сидиме якось із моїм Петром під хижов і говориме собі. Чоловік каже, а давай побудуєме церкву. Бог тобе із того світу витягнув, треба йому оддячити.

Петро та Марія продали трьох поросят, корову, телицю.

— Тяжко йшла стройка. Грошей треба було много, то ми й худобу годували на продаж, і пинзію копійку до копійки складали. Помогли й добрі люди. Коли церква була готова, ми почали думати, як її святити — чи на православну, чи на греко-католицьку. Рішили, най буде православною, і вже дали підписати бумаги. А на другий рано мій Петро встає і каже: ”Мені приснилося, ош треба церкву святити у тій вірі, в якій ми почали її строїти”. Прикликали сюди греко-католицького священика і дали її висвятити. Типирь сюда кажду другу неділю приходить піп і править отправу. Правда, людей немного сюда ходить: пару сільських, пару отдихаючих, бо туйки рядом — база отдиха.

2005-го захворів Петро Феделеш.

— Був уже перед смиртю, коли захотів зайти ще раз у церкву. Але сили не мав вийти у двір. Тому попросив принести’го сюда, як буде лежати в труні.

Торік жінка замовила малярам розмалювати стіни храму.

— А типирь збираю гроші на іконостас. І хочу дожити до того часу, коли’го туй установлю. 

Теги: Лісарня, Мукачівський, Божа Матір, церква, храм, статуя, греко-католицький

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати